Огорожа під напругою
Огорожа під напругою — огороджувальна споруда під напругою, з матеріалу, що добре проводить напругу[1][2].
| Огорожа під напругою | |
 Огорожа під напругою у Вікісховищі |
Загальний опис
ред.Таку огорожу можна застосовувати у різних цілях, наприклад: огородження загонів скота, охорона об'єктів, охорона закладів позбавлення волі, застосовуватися як фортифікація на полі бою. Розрізняють огорожі з больовою і смертельною напругою. Огорожу під напругою вперше описала 1832 року американська письменниця Фанні Троллоп, довгий час ідея існувала лише в теорії (через важкість застосування) і періодично з'являлась в науково-публіцистичних творах. Окремі спроби практичного застосування закінчувалися невдачею. І тільки на початку 20 століття в силу технічного прогресу почалось практичне використання таких огорож. Найбільше використання огорожі отримали для огородження пасовищ скота, охорони місць позбавлення волі та важливих військових об'єктів. В бойових діях така огорожа не набула поширення[3]. Під час Першої світової війни німецькі окупанти в Бельгії, побудували 300-кілометровий електричний паркан уздовж нідерландсько-бельгійського кордону, який отримав назву "Дріт смерті", для того щоб запобігти тому щоб бельгійські добровольці потрапляли до французької армії[4]. Бойові огорожі під напругою обмежено (епізодично) використовували на фронтах у Першій і Другій світовій війні, але через уразливість електричних систем в бойових умовах і небезпечність для власних військ це не дозволило розповсюдити їх застосування. Натомість такі огорожі отримали широке розповсюдження в сільському господарстві та заповідниках.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Изгородь электрическая (рос.)
- ↑ «Tanca elèctrica». Gran Enciclopèdia Catalana. Barcelona: Grup Enciclopèdia Catalana.
- ↑ История электризуемых заграждений (рос.)
- ↑ Maartje M. Abbenhuis, The Art of Staying Neutral: The Netherlands in the First World War, 1914-1918, Amsterdam University Press, 2006, p. 164.