Оболєнський Ігор Георгійович
Ігор Георгійович Оболєнський (позивний «Корнет») — український військовослужбовець, полковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2024), кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).
| Ігор Оболєнський Ігор Георгійович Оболєнський | |||
|---|---|---|---|
 Полковник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Військовий інститут ракетних військ та артилерії | ||
| Псевдо | «Корнет» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2017—2019, 2022 — т. ч. | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Командування | |||
| |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Оболєнський Ігор Георгійович у Вікісховищі | |||
Життєпис
ред.Закінчив Військовий інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. Магістр із правознавства та агрономії. Працював на керівних та менеджерських посадах бізнес-компаній.
Від 2014 року служив в артилерійській бригаді Збройних силах України та спецпідрозділі «Омега». У 2015 році став командиром 1-го батальйону бригади швидкого реагування Національної гвардії України[1][2]. Брав участь у бойових діях за Краматорськ і Слов'янськ.
У 2019 року звільнився зі служби і перейшов у бізнес. До початку повномасштабної війни працював у МХП та компанії "Агротрейд". Бізнесовий управлінський досвід він сьогодні застосовує у війську [3].
З початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. 20 березня 2023 року призначений командиром 13-ї бригади оперативного призначення[4].
Нагороди
ред.- орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (23 серпня 2024) — за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[5];
- орден «За мужність» III ступеня (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння Українському народові, вірність військовій присязі[6][7].
Військові звання
ред.Примітки
ред.- ↑ Бригада швидкого реагування — вагома складова реформ у Нацгвардії. Galinfo. 4 лютого 2017. Процитовано 13 квітня 2023.
- ↑ До бою — готові: бригада швидкого реагування Нацгвардії провела навчання на Київщині. 5 канал. 4 лютого 2017. Процитовано 13 квітня 2023.
- ↑ Комбриг "Хартії" Ігор Оболєнський: По перехопленнях чуємо, як росіяни ненавидять один одного.
- ↑ Юлія Давидова (20 березня 2023). Добровольчий підрозділ «Хартія» з Харківщини стане частиною «Гвардії наступу». Суспільне Новини. Процитовано 13 квітня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2024 року № 515/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 695/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Командири, снайпери, льотчики: на Покрову нагородили нових Героїв України. Новинарня. 14 жовтня 2022. Процитовано 13 квітня 2023.
Джерела
ред.- Про Хартію. 13 бригада НГУ «Хартія».
- Володимир Федорін (15 вересня 2023). Народжений біля кордону. Мільйонер Всеволод Кожемяко на початку війни зібрав добровольчий загін «Хартія», який виріс у бригаду Нацгвардії. Як створити сучасний підрозділ на бізнес-досвіді. Forbes.
- Соня Лукашова, Богдан Кутєпов (29 січня 2024). «Хотілося всього і швидко. Але війна буде довше 5–10 років». Комбриг «Хартії» Оболєнський про те, як зробив бригаду з ДФТГ. Українська правда.
Посилання
ред.«Наші люди — сила» — полковник Оболєнський про Гвардію наступу на YouTube // Факти ICTV. — 2023. — 7 червня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |