Оболонський Микола Олександрович

Оболонський Микола Олександрович (27(15).10.1856–27(14).03.1913) — судовий медик, дійсний статський радник (1902). Доктор медичних наук (1886), професор (1893), член Паризького антропологічного товариства (з 1889).

Оболонський Микола Олександрович
Народився	15 (27) жовтня 1856 Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	14 (27) березня 1913 (56 років) Київ, Російська імперія
Поховання	Аскольдова могила
Країна	Російська імперія
Діяльність	судовий медик
Галузь	судова медицина
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна і КНУ імені Тараса Шевченка
Рід	Оболонські
Батько	Оболонський Олександр Олександрович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в місті Санкт-Петербург. Закінчив 2-гу Харківську гімназію (1875) і медичний факультет Харківського університету (1881). Спочатку працював ординатором міської Олександрівської лікарні, а через рік був обраний помічником прозектора по кафедрі судової медицини Харківського університету. Після захисту магістерської дисертації — прозектор і приват-доцент кафедри. Одночасно обіймав посаду прозектора при Харківських земських богоугодних закладах. 1886 захистив докторську дисертацію на тему: «О волосах в судебно-медицинском отношении». 1887–89 перебував у науковому відрядженні за кордоном (Франція, Німеччина, Австро-Угорщина), де вивчав новації в галузі судової медицини та криміналістики. Перебуваючи в Парижі (1887), ознайомився з антропометричною системою А. Бертільйона. 1888, повернувшись до Харкова, виступив на засіданні секції Харківського Товариства дослідницьких наук із повідомленням про ототожнення особи за системою А. Бертільйона і створення в найбільших містах Франції антропометричних бюро. Аналогічні установи він пропонував заснувати й в Російській імперії. У січні 1890 в тижневику «Врач» опублікував статтю «Определение тождества лица по способу Bertillon'a», в якій ознайомив суспільство з новим методом кримінальної реєстрації, пропонував створити антропометричні бюро за франц. зразком у Санкт-Петербурзі, Тюмені та Одесі (через Тюмень проходили всі злочинці, які направлялися в заслання до Сибіру, а через Одесу — усі заслані на острів Сахалін). З 1889 — у Київському університеті: екстраординарний професор, ординарний професор кафедри судової медицини, 1902–13 був деканом медичного факультету. Наукову та педагогічну діяльність поєднував з експертною. Виступав експертом у справі Бейліса. Помер 14(27) березня 1913 р. у м. Київ.

Наукові праці

Осн. праці: «К казуистике судебно-медицинских вскрытий» (1883); «Материалы для судебномедицинской диагностики» (1886); «К вопросу об определении окиси углерода в крови» (1866); «О яде тарантула» (1887); «К вопросу об открытии кольхицина в трупах» (1888); «Исторический очерк развития позитивной школы о преступлении и преступнике» (1889); «Черепы преступников» (1890); «Профессиональное изменение рук» (1891); «Пособник при судебно-медицинском исследовании трупа и при исследовании вещественных доказательств» (1894); «Афекты в судебно-медицинском отношении» (1897); «Судебно-медицинская экспертиза по делу об убийстве Комарова (дело Скитских)» (1901) та ін.

Джерела та література

• Чисніков В. М. Оболонський Микола Олександрович [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 21а. СПб., 1897
• Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1905–06
• Винберг А. И. Черное досье экспертов-фальсификаторов. М., 1990
• Научно-педагогическая и практическая деятельность кафедры судебной медицины КМИ за 150-летний период её существования. К., 1991
• Дело Менделя Бейлиса. СПб., 1999
• Лісовий А. С. Оболонський Микола Олександрович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 4. К., 2002
• Чисніков В. Піонер вітчизняної антропометрії. «Юридичний вісник України», 2005, 28 травня — 3 червня.