Обжимка (САУ)
«Обжимка» — радянська 120 мм самохідна артилерійська гармата. САУ була створена на шасі легкого танка «Об'єкт 934». Розроблено в спеціальному конструкторському бюро Пермського машинобудівного заводу ім. Леніна під керівництвом ЦНДІ «Точмаш». Серійно не випускалася.
| «Обжимка» | |
|---|---|
| Тип | самохідна артилерійська установка |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ЦНДІ «Точмаш» |
| Розроблено | з 1987 по 1991 |
| Виготовлення | 1988 |
| Виготовлена кількість | 1 |
| Характеристики | |
| Вага | 17…18 т |
| Довжина | 6,75 м |
| Ширина | 3,15 м |
| Висота | 2,6 м |
| Екіпаж | 3 |
| Броня | протикульова |
Головне озброєння | нарізна напівавтоматична гармата-гаубиця-міномет 120-мм ЛП-77 |
Другорядне озброєння | 1 х 7,62 мм ККТ |
| Двигун | дизельний двигун 2В-06 400 кс |
| Питома потужність | 22,2 кс/т |
| Підвіска | незалежна, індивідуальна гідропневматична |
| Дорожній просвіт | 420 мм |
Операційна дальність | 600 км |
| Швидкість | по дорозі — 70 км/год; на плаву — 10 км/год |
У різних джерелах згадується під наступними найменуваннями:
- 120 мм авіадесантна самохідна артилерійська гармата 2С31 на шасі з вузлами і агрегатами БМД-1/БМД-2.
- 120 мм самоходна артилерійська гармата 2С31 на шасі легкого танку Об'єкт 934
- 120 мм десантована самохідна артилерійська гармата «Обжимка», варіант 2С31 для ПДВ
- 2С21 — 120 мм самохідна артилерійська гармата «Вена» (1—й варіант на шасі виробництва ВгТЗ)
- «Обжимка» — 120 мм самохідна артилерійська гармата на базі семикаткового шасі БМД-3
Історія створення
ред.Після успішного застосування самохідної артилерійської установки 2С9 в військах ПДВ під час бойових дій в Афганістані, Міністерством оборони було прийнято рішення про створення гармати наступного покоління.
Був створений всього один балістичний макет. Після випробувань, роботи по цій машині були припинені, а всі напрацювання використовувалися згодом при створенні САУ 2С31.
Опис конструкції
ред.Броньовий корпус і башта
ред.«Обжимка» має зварену башту закритого типу зі сталевих катаних броньових листів. Має можливість кругового обертання.
Озброєння
ред.Як основне озброєння використовувалася 120 мм напівавтоматична гармата-гаубиця-міномет, яка мала заводське позначення ЛП-—77 (прототип 2А80, індекс ГРАУ не присвоєно). Гармата ЛП—77 здатна стріляти усіма типами 120 мм мін, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. А також спеціальними 120 мм снарядами з готовими нарізами.
Як додаткове озброєння використовувався 7,62 мм кулемет ККТ.
Також на машині були встановлені 6 гранатометів системи постановки димової завіси 902У «Туча», для стрільби 81 мм димовими гранатами.
Засоби зв'язку і спостереження
ред.Для стрільби в денних умовах використовувався приціл прямого наведення 1П23. У нічних умовах було передбачено використання прицілу 1ПН47. Також машина оснащувалася лазерним далекоміром 1Д20. Для прицільної стрільби зкулемета в командирській башточці був встановлений пульт прицілювання і управління ПЗУ-—5 (ПЗУ—7).
Для зв'язку в машині була встановлена радіостанція Р—173.
Ходова частина
ред.За базу було взято шасі дослідного легкого плавучого танка — «Об'єкт 934».
Екземпляри
ред.В даний момент макет «Обжимки» зберігся і знаходиться в ЦНДІ «Точмаш».
Література
ред.- Карпенко А. В. 120-мм авиадесантное самоходное орудие 2С31 «Вена» // Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург : «Бастион», 2009. — С. 60.
- Карпенко А. В., Ганин С. М. 120-мм самоходное орудие 2С31 «Вена» // Отечественные бомбомёты и миномёты. Часть 2. — Санкт-Петербург : Гангут, 1997. — С. 43—44. — 500 прим. — ISBN 5-85875-123-7.
- М. Павлов, И. Павлов, С. Федосеев, Ю. Бражников. Боевая машина десанта, третья // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 5. — С. 24.
- Федосеев С. Броня «Крылатой пехоты». — М. : Техинформ, 2007. — № 12. — С. 22. — ISSN 1682-7597.
- Федосеев С. Броня «Крылатой пехоты» // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2008. — № 2. — С. 21. — ISSN 1682-7597.
Посилання
ред.- По крутым траекториям. Вокруг света. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 3 вересня 2011.