Обговорення користувача:Q13/Крапинсько-Загорська жупанія (06.03.2011—07.03.2011)

Повний архів: Обговорення_користувача:Q13/АвтоАрхів

Обговорення: Обговорення_користувача:Q13

Крапинсько-Загорська жупанія

Українською слід писати Крапинсько-Загорська жупанія, бо друга частина назви походить від виразу «за горами»! Ми ж кажемо «гора», а не «ґора»! Також у Хорватії є край Далматинська Загора. Між іншим, статтю написано не мною. Теж від виразу «за горами». Тому я не розумію, якою логікою Ви керуєтесь, виправляючи питоме українське «г» на «ґ», адже це слов'янські назви. Українською ж ніхто не пише «Волґоґрад» на основі того, що в російській тут двічі звучить «ґ»! --Slovolyub 11:54, 6 березня 2011 (UTC)

Ми ж не перекладаємо географічні назви, а адаптуємо їх до української мови. Тобто якщо в оригіналі звучить Međimurska, то ми пишемо Меджимурська (а не Міжмурська: međi означає між), відповідно Zagorska передаємо як Заґорська.

Проблема в історії Ґ, про яку вам, думаю, відомо. Цю літеру роблять «некошерною», замість неї безрозбірно пишуть Г. Для чого?

P.S.Будь ласка, додавайте повідомлення в кінці сторінки.--Q13 14:00, 6 березня 2011 (UTC)

Ееее, а ми що хорватські «dži» і «đi» передаємо однаково як «джи»? --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 00:01, 7 березня 2011 (UTC)

Ви маєте на увазі И замість І? Справді краще так: dži=джи, đi=джі.--Q13 00:04, 7 березня 2011 (UTC)

Все-таки моє запитання залишається в силі: чому українською ми пишемо «Волгоград», а не «Волґоґрад», транслітеруючи цей російський топонім на українську?! --Slovolyub 20:34, 6 березня 2011 (UTC)

Тому що так робили з 1933 по 1990, коли не було Ґ, а тепер ніхто не збираться це змінювати. Відтак купа викривлених термінів опинилися в словниках і у суспільному вжитку. А от хорватські жупанії ні в словниках, ні у широкому вжитку не трапляються, тому підстав викидати з них Ґ нема.

Крім того, для російських топонімів чомусь зробили виняток ще до скасування Ґ. Скажімо, писали Разґрад, але Ленінград.--Q13 20:50, 6 березня 2011 (UTC)

Теоретично, може, Ви й маєте слушність, та, на моє превелике переконання, переважна більшість україномовних як казали, так і казатимуть, скажімо, «Загреб», а не «Заґреб» і «Загорська», а не «Заґорська», бо так природніше для артикуляційного апарату корінного українця. Чи не промовистий у цьому відношенні приклад подає братня чеська мова, де точнісінько, як і в українській існують і звук, що позначається українською буквою «г», і звук, який передається через «ґ». Чеською Загреб передається як Záhřeb, оскільки це слов’янська назва від спільнослов’янського кореня.

І останнє запитання. Якщо я Вас правильно зрозумів, Ви пропонуєте при транслітерації географічних назв і, взагалі, власних імен з братньої хорватської мови повністю виключити питомий і такий поширений та характерний для української мови звук [г]!? Інакше, в яких тоді випадках вживати саме «г», якщо хорватське g=ґ, а h передається як «х»? --Slovolyub 17:06, 7 березня 2011 (UTC)

• Щодо Загреба, то в сучасній правописній ситуації, думаю, варто лишати Г в тих словах, які увійшли в такій формі до словників.
• А те, що Г є питомим для укр. мови не означає, що він потрібен у назвах хорватських міст. Наприклад, в японській мові немає Л, а для нас Л — питомий звук. То що, писати в японських топонімах замість Р — Л? Має бути звукова відповідність. Скажімо, у фінській мові немає власного Ш, але для транслітерації іншомовних власних назв там навіть ввели окрему літеру Š.
• Якби Ґ був чужим укр. мові, цієї літери б не придумали, а придумали її ще в 17 ст. Зазвичай ті, хто не вживає звук Ґ, просто автоматично замінююють його Г, коли натикаються в тексті на літеру Ґ. Тому якихось проблем у сприйнятті бути не повинно.--Q13 17:34, 7 березня 2011 (UTC)