Обговорення користувача:Olexa Yur/Користувач Olexa Yur Ідеологічне Ідеологічне (13.08.2010—29.08.2010)

Повний архів: Обговорення_користувача:Olexa Yur/АвтоАрхів

Обговорення: Обговорення_користувача:Olexa Yur

Ідеологічне

Найсвіжіший коментар: 14 років тому9 коментарів2 особи в обговоренні

Добрий вечір, пане Олексо! Можливо я невчасно, але ... Оця Ваша думка: «Я не вірю людям, котрі вказують рідними дві мови. Це неможливо і неправда.» означає, що Ви вважаєте мене брехуном. Це Ваше право. Але не судіть людей по собі. Я досконало розумію/читаю/пишу/говорю літературною українською (можу довести), досконало володію бойківським діалектом і трохи львівською ґварою, досконало володію російською (колись навіть писав нею вірші). Для мене рідна мова - це мова мого роду, а мій рід, повірте мені (ох, забув, Ви ж не вірите), то просто прочитайте - говорив польською, німецькою, українською і російською. Я не пуританин. Не моноетнічний рафінований українець, чи росіянин, чи поляк. І таких як я достатньо багато і з кожним днем глобалізації стає усе більше і більше. І цей процес не спинити нікому. Отака ідеологія. Вибачайте за розлогу писанину --Helgi 19:16, 13 серпня 2010 (UTC)Відповісти

І Вам добрий вечір! Я народився і виріс у місті, яке говорило (і переважно говорить досі) мовою, відмінною від тієї, якою мені співали колискові. За іронією історичної долі, моя нація завжди вважала це місто своєю столицею. «- Тату, а ми одні українці в світі? — Ні. — А чому вони ховаються?» Це цитата з батькового записника, початок 80х. І у брєжнєвському дитсадку, і у горбачовській школі я розмовляв українською, часто будучи об'єктом насміхань. І Олексою був завжди — а не відколи це стало модним. Проте з 90х, коли всі пристосуванці вчергове перефарбувалися, а у одній із моїх шкіл запровадили потворне явище під назвою «мовний режим», я все частіше став послуговуватися «на людях» російською. В знак протесту. В знак солідарності. В часі очолювання «Молодої Просвіти» і активної участі у ряді інших організацій був адептом (якщо навіть не автором — достеменно не пригадую) гасла «Мова — це не показник». Воно не давало можливості пристосуванцям і «агентам впливу» обмежити коло патріотів України носіями української мови. Мої найкращі друзі — росіяни і євреї. Траплялися випадки, коли росіяни (з Росії) не вірили, що я не «їхній» — російською володію, як рідною. Як. Бо рідною може бути тільки одна — та, якою було сказано перші слова. І національність у людини одна (часто — свідомий вибір, за умови різних у батьків). Різноманіття мов, якими спілкувалися предки, тут ні до чого, мої говорили польською, сербохорватською (вияснив дякуючи Вікіпедії), німецькою, російською (останніми двома — не через етнічне походження, а захищаючи на полі бою чужі інтереси). Так, я моноетнічний українець. Я повинен цього соромитися? Рафінованою визнаю тільки олію, щирою — тільки правду. Я не хочу і не буду глобалізуватися. Таких як я також достатньо багато — і з кожним днем стає усе більше і більше. Українців, росіян, представників інших націй, яким збереження національної ідентичності зовсім не заважає в першу чергу бути людьми. Мій далекий родич отець Діонісій Каєтанович у роки Другої світової, ризикуючи життям, рятував львівських євреїв. Він, син українки, пішов на смерть, відстоюючи інтереси своєї вірменської нації, бо був вірменином. «Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов…» — казав інший родич, Микола Заячківський.

Отака ось моя ідеологія. І Ви вибачте, що стисло не вийшло

ЗІ: Ви припустили, що я Вас вважаю брехуном, натякнули («… означає, що Ви вважаєте мене брехуном. Це Ваше право. Але не судіть людей по собі…», що брехун насправді я

Схоже, Ви шукаєте на цій сторінці конфлікту. Але його не буде. лат. Sapienti sat.----Олекса Юр 21:07, 13 серпня 2010 (UTC)Відповісти

В переліку мов свого роду Ви не вказали ще одну. І от саме тому я Вам дійсно не вірю. Я не маю права розголошувати Ваші персональні дані, доступні мені, як члену правління «Вікімедіа Україна», але Ви мене 100% зрозуміли.----Олекса Юр 22:36, 13 серпня 2010 (UTC)Відповісти

А хіба я зобов'язаний перелічити всі? Їх значно більше. Грузинська для мене не є рідна, бо я нею майже не володію. Якби я написав, що вона рідна, я б збрехав. Ці відомості доступні не лише Вам, як члену правління, але й усім на родоводі. Я не шукаю конфлікту, це обмін думками. Чи не так? --Helgi 07:44, 14 серпня 2010 (UTC)Відповісти

1) Наскільки я розумію, вона б Вам мала бути ближчою, ніж більшість вищеперелічених. 2) Родовід Родоводом, але інформацію, що це саме Ви, я почерпнув із розсилки ВМУ, тому не вважав себе в праві писати про це тут. 3) Звісно, що обмін думками - я також не прихильник конфліктів, навіть із ідеологічними супротивниками. Істина завжди посередині.----Олекса Юр 08:01, 14 серпня 2010 (UTC)Відповісти

1) Ні не ближчою, це тільки Ваше припущення, все набагато складніше. На ВП:ВЗ я задовільню Вашу цікавість. З повагою до ідеологічного супротивника? --Helgi 08:29, 14 серпня 2010 (UTC)Відповісти

Взаємно і перманентно

----Олекса Юр 09:11, 14 серпня 2010 (UTC)Відповісти

Доброго вечора! Вибачайте, що знов ворохоблю стару тему, проте хтів бим ся дізнати — Користувач:Drundia

Мої погляди незмінні — це неможливо і неправда.—--Олекса Юр 09:03, 29 серпня 2010 (UTC)Відповісти

Додати тему