Alja 1989
Книгодрукування в Україні на сучасному етапі розвитку: проблеми взаємовідносин з державою
Ключові слова:
державна підтримка, влада і книга, молодь і книга, духовність, моральність.
Анотація
Вивчається стан книгодрукування в Україні на сучасному етапі розвитку. Досліджуються проблеми даної галузі на прикладі випуску дитячої літератури видавництвом «Веселка». Проводиться аналіз результатів роботи, виконаної Головним управлінням з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю, в напрямку підтримки книговидання в 2006 році. У доповіді наголошується на значенні підтримки української книговидавничої справи з боку держави.
Наукова стаття
Актуальність теми пояснюється надзвичайним значенням нормальної та успішної роботи цієї галузі, а також великою кількістю нерозв’язаних проблем у сфері книговидання. На сьогоднішній день загальні обсяги книгодрукування в Україні зменшуються, не відповідають показникам розвинутих країн, що негативно позначається на становищі громадянина в інформаційному просторі суспільства. На жаль, видання книг у нашій країні є нерентабельним, тому його обсяги скорочуються, не говорячи вже про видавництво підручників. На одного жителя припадає лише 0,4 книжки. Для порівняння: в Росії цей показник складає 3,2 книги, в Польщі – 9,5, у Німеччині – 12. Про це говорять дані Центру Разумкова. В Україні діє Головне управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю. Одним з напрямів його роботи є підтримка книговидання, відповідно до Законів України від 06.03.2003 № 601-ІV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», від 05.06.1997 № 318-97-ВР «Про видавничу справу» та Указ Президента України від 21.03.2006 №243/2006 «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні». З метою раціонального та ефективного використання коштів, передбачених на підтримку книговидання, при Київській міській державній адміністрації діє Книговидавнича рада – дорадчий орган, що здійснює розгляд та оцінку мистецького і соціально-культурного рівня творів. До складу Ради входять представники Національної Спілки письменників України, Національної Спілки журналістів України, спеціалісти з книгодрукування, поліграфії та бібліотечної справи, державні службовці. Склад Книговидавничої ради затверджений Наказом Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю від 28.02.2006 №19. У 2006 році за фінансування Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю видано 18 творів Київських авторів, які були обрані Книговидавничою радою. Кожна книжка видана за підтримки Управління була надрукована накладом у 1000 примірників та передані до бібліотек м. Києва, що «дозволило забезпечити бібліотеки міста якісною, новою та цікавою книжковою продукцією». Так позиціонує себе ця структура, але, можливо, це трохи замало?! У той же час Президент України видав указ «Про проведення у 2007 році Року української книги».Цілі, що переслідують організатори цього заходу, є досить привабливими та багатообіцяючими: розвиток та впровадження електронних бібліотек, насамперед у бібліотеках навчальних закладів, бібліотеках для дітей та юнацтва; розширення міжнародного співробітництва у сфері книговидання та книгорозповсюдження, презентації вітчизняної книговидавничої продукції на міжнародних книжкових виставках-ярмарках; популяризації української книги за кордоном, створення фонду підтримки перекладів українських авторів іноземними мовами; вжити заходів щодо підготовки і випуску у 2007 – 2015 роках багатотомного видання «Українська національна енциклопедія»; забезпечити розроблення за участю Національної академії наук України та затвердити у шестимісячний строк державну програму розвитку національної словникової бази; забезпечення Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України придатним для роботи приміщенням. Залишається тільки виконати їх. Такі заходи мають на меті пропагувати в усіх колах українську книгу як таку. Різні книжкові номінації, серед яких, наприклад, «Книжка Року», намагаються помітити видання українською мовою й надати іміджеву підтримку українському книговидавцеві. На жаль, сьогодні доволі часто говориться про збайдужіння до української книги особливо серед молоді. Емілія Огар серед причин цього явища називає, насамперед соціально-економічні. Зміна способу життя і проведення дозвілля середньостатистичної людини, різке падіння купівельної спроможності донедавна найбільш активних покупців–читачів при одночасному подорожчанні видавничої продукції, девальвація традиційних духовних цінностей, втрата колишньої привабливості іміджу «людини читаючої» призвели до серйозних трансформацій у структурі читацьких потреб, і навіть, до повного зникнення самої потреби і звички читати. Прогнозують, що з кожним новим поколінням, якщо не вживати серйозних запобіжних заходів, відчуження від книжкової культури лише зростатиме. На думку дослідниці причина того, що нове покоління вибирає Інтернет, ще і в тім, з чим український видавець сьогодні виходить на ринок, іншими словами — у самій книзі. Візьмемо дитячу книгу. Їй бракує тієї невідпорної привабливості, яка б дозволяла гідно конкурувати з новочасними проявами технократії. У перетворенні дитини з читача на слухача або глядача винен кількісний (катастрофічно падає щорічна кількість назв, зменшуються наклади ) та якісний дефіцит самої дитячої книги. Протягом усієї історії людство немов ходить по спіралі у своєму розвитку, відкриваючи нове, повертається до старого, ідучи вперед, залишається вірним традиціям. Так і сьогодні! Саме книга в її класичному розумінні була, є та залишиться носієм завжди актуальної корисної та виховної інформації. Саме книга уявляє собою стрижень суспільної моральності та духовності, які є першорядними за своїм значенням у розвитку суспільства.