Відкрити головне меню
Wikipedia Education Program box UK.svg
Вікіпедія  +  Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка
Стаття «Лучано Беріо» створена чи доповнена в рамках проекту співпраці ЛНМА ім. М. В. Лисенка із спільнотою Вікіпедії. Ви також можете долучитися до проекту!

Шматок тексту про творчість на верифікаціюРедагувати

Нижче подаю текст на верифікацію, створений користувачкою User:Anna.shpilevska на сторінці Лучано Беріо/варіант 2 (вона не знала, що вже є стаття, і почала писати свою, я порадив їй завантажити текст на під-сторінку, і обіцяв об'єднати). Без джерел важко перевірити на відповідність правилу ВП:ОД. Тому тимчасово розміщую тут перед тим, як зможу додати до тексту джерела. Юрій Булка (обговорення) 11:03, 14 січня 2014 (UTC)

« Якщо говорити про творчий стиль композитора, то він вносить риси новаторства у сучасну музику. Можливо, в деяких моментах композитор тяжіє до Штокгаузена, адже у своїх творах (зокрема, "Sinfonia, 3rd mvmt") використовує ефект живої мови. Причому, вживає не тільки чоловічі, проте й жіночі голоси, інтерпретуючи їх у кореляції із основною мелодичною лінією, себто використовує ті ж тональності у партії голосів, що звучать у симфонічному оркестрі. Щодо трактовки оркестру – тут Беріо також має передові тенденції, адже оркестр виконує супровідну функцію, лише допомагаючи солістам у рецитації.

Не можна не оминути увагою твір "Differences", який написаний композитором у 1959-му році. Ця композиція є показовою із точки зору віртуозності струнних інструментів, адже до цього скрипки, альти та віолончелі вживалися лише як інструменти із обмеженим діапазоном. Якщо ж говорити про стиль Беріо, то він розширює звукову палітру, використовує ефекти крайніх регістрів, це можуть бути техніки гліссандо, спікато, а також арко, проте у різних регістрах. Провідну роль композитор віддає альту, до нього цим інструментом в ролі сколюючого користувалися не так вже і часто.

Твір "Sequenza XIV pour violoncelle" вносить родзинку у весь творчий потенціал митця. Це – більше схоже на джаз чи спірічуелс, адже виконавець-віолончеліст ніби й грає послідовність звуків, проте робить це хаотично, не використовуючи при цьому різноманітні засобі виразності. Якщо говорити про саму техніку – то виглядає так, ніби звучить набір нот на віолончелі. Проте у цьому торі провідним є глибинне значення цього струнного інструменту, аналогія із хаосом у людському житті.

Одним із не менш показових є твір Momenti, per nastro magnetico (1960). Адже написаний цей твір саме для того, щоб показати , що людський голос та різні інструменти не є домінуючими у сучасній музиці. На противагу цьому композитор використовує магнітну плівку та різні махінації із нею, тут ви побачите і варіант "реверсу", паузування , як гокетування у старовинній музиці, а також зупинки й різкі зміни "регістрів", якщо це можна так назвати.

Загалом музичний спадок Лучано Беріо представляє неабияку цінність для сучаної музики, його твори виконуються у всьому світі.

»
Повернутися до сторінки «Лучано Беріо»