Обговорення:Княже (Коломийський район)
| Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| ??? | Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України. | |
Чим допомогти:
| ||
Княже це дуже красиве село. Накрасивішою є центральна вулиця, вулиля Т.Г. Шевченка. Дуже красивою є панорама цього села, яку можна побачити з горбів що розташовані на півночі села.
- А про школи, колгоспи, лікарні можете щось сказати? Дядько Ігор 18:53, 20 січня 2008 (UTC)
Село розташоване на нижній течії річки Черемош, повз село проходить дорога обласного значення Чернівці - Косів (цісарська дорога, побудована у звязку з прибуттям до краю матері цісаря Франца-Йосипа Марії у 1847 році).
Княже не було панським селом а було селом казенним.
Село пережило пошесть тифу у 1570 році, коли вимерло більшість селян, у 1 531 році село спалили вояки волоського воєводи Патрила, у 1531 році - війська семигородського князя Стефана Баторія, у 1589 - напали турки. Під час походів у Галиччину і в Угорщину на село не раз нападали кримські татари.
У 1880 році у селі була грекокатолицька парафія - 1661 душ парафії, однокласова українська школа, каса позичкова громадська - 1969 злр. В 1930-х роках у селі попри польський спротив,була українська чотирьохкласна школа, з 1946 року- семирічка, зараз повна середня школа.
Церква у селі збудована у 19 столітті, в 1940-х роках закрита комуністами. Відремонтована і відкрита після проголошення Незалежності України. Підпорядкована Українській православній церкві Київського патріархату. У селі є невелика грекокатолицька громада. Клуб збудований у 1930-х роках під товариство "Просвіта" силами мешканців села - хто давав сосну, хто виділяв гроші.Існує і зараз.
До 1-ї Світової війни у селі знаходилася гуральня, після війни перебудована в плодоовочевий консервний завод. В 1990-х роках розграблений, обладнання вивезене на металобрухт а цехи спалені. У селі був водяний млин на річці Перевід, яка була штучно прокопана як рукав Черемоша, у 18-19 століттях. Млин німці при відступі у 1944 році разом з двором і будинком польського поміщика Ярузельського підірвали. Млин відновлений у 1945 році зусиллями Андрія Мамчака, Ілька Станчака, Івана Гідана та Дмитра Гныдана. Завідував млином Кароль Дзівідзінський. У 1969 році після великої повені Перевід засипали а млин перевили з водяної тяги на електричну, лотоки і водяний привід знищили.А був би зараз чудовий музей!
Мешканці села приймали активну участь у захисті Західно-Української Народної Республіки, в селі було сформовано Резервний курінь, який приймав участь у боях за Львів, багато селян записалися до кавалерії УГА і морської піхоти флоту УНР.
У 1948 році на Черемоші збудувало першу сільську гідроелектростанцію, однак через рік весняна повінь 1955 року її знищила до фундамента. Слідуюча електростанція на дизельному моторі була збудована на початку 1960-х років у Коморі колгоспу.
Село пережило великі повені у 1866, 1886, 1908, 1927, 1941, 1955, 1969 роках, остання була особливо руйнівною. В 1971 році збудували захисну дамбу, яка захистила село у велику повінь 2008 року.
В 1920-х роках і до 1939 року у селі був створений і діяв селянський кооператив взаємодопомоги, які були розігнані радянською владою як буржуазні. У довоєнні часи в селі існувала організація КПЗУ, лідерами якої були Лесьо Винничук і Дмитро Мошук. В 1942 році німецькими окупантами були розстріляні єврейські родини а в 1945 році - радянською владою виселені до Польщі поляки. В тому ж 1945 і в 1946 роках в село були переселені українці з Надсяння і Лемківщини, території яких відійшли до Польщі.
У селі була боївка УПА, розгромлена гарнізонами НКВД у 1950 році. Останній бій з військами НКВД відбувся у Трилісках, могила загиблих червонопогонників знаходиться з краю сільського цвинтаря. Могили загиблих останніх воїнів УПА не має, їх тіла окупанти спалили. Перший колгосп ім. Сталіна був створений у 1939 році, при чому до нього включили виключно середняків, які мали землю, коней і реманент. Взимку 1940 року за вказівкою райкому в селі вночі була спалена бібліотека як буржуазна, розігнані "Просвіта", гурти художньої самодіяльності і сільський "Кооператив" та організація "Тверезе життя".
Колгосп розпався під час німецької окупації, відновлений у 1946 році пыд тим же ыменем Сталіна. У селі була створена велика колгоспна молочно-тваринна ферма. Колгосп, який обєднував крім Княжа, села Драгасимів, Прутівка (колишній Карлів) і Видинів, мав назви "Україна", остання - імені Григорія Петровського. Головним селом колгоспу було Княже де і знаходилася колгоспна контора. Колгосп спершу розпався на колгоспи окремих сіл а потім взагалі розпався у середині 1990-х років.у селі розташовані поштове відділення, ветеринарний пункт і фельдшерська амбулаторія.
В селі є памятник Тарасу Шевченку, памятник воїнам, полеглим у Другій Світовій війні, могила Січових стрільців і УПА, відновлений памятний хрест про знесення панщини у 1848 році (сільськими комуністами був пошкоджений у 1962 році). Збереглася одна криївка УПА.
- Вкажіть будь ласка джерело, з якого ви взяли даний текст, і його можна буде гідно перенести в основну статтю про село.
Джерела: 1.М.Бажанський. "Снятин-моя гордість і любов".Снятин,ПрутПринт,2009
2.Ю.Винничук. "Скалічене життя". Снятин, ПрутПринт, 2008
В.Пилипюк. Історичний альманах "Новоселиця", Львів, Світло і тінь, 2007
3.Особистий архів Мирослава Мамчака з спогадів односельців.