Обговорення:Західноукраїнська мовно-літературна практика

Побажання

Бажано додати інформацію про особливості сучасного західноукраїнського варіанту літературної мови, лексики, морфології, правопису. Необхідні джерела, але тут можна зазначити такі риси:

• Додержання рекомендацій харківського правопису: (міт, Атена, етер) замість нормативних міф, Афіна, ефір.
• Закінчення -ти у родовому відмінку абстрактних іменників (громадськости замість громадськості)
• Транслітерація польських і російських імен і відіменних прізвищ: Казимєж, Пьотр, Міхаїл, Владімір, Александр, Віноградов, Ніконов, Васільєв (замість нормативних Казимир, Петро, Володимир, Михайло, Олександр, Виноградов, Никонов, Васильєв).
• Надання переваги літері «і» над «и» (відбиває діалектні особливості).
• Лексичні відмінності: мешти (черевики), спротив (опір), ровер (велосипед), кульчики (серги), кнайпа (шинок), ватра (вогнище), свість (своячка), еґзиль (вигнання). Можна спостерегти значний вплив польської мови, наприклад, у закінченнях зменшених форм імен (-ця, -цьо).
• Вживання «чи то» замість простого «чи».

--В.Галушко (обговорення) 17:53, 6 липня 2016 (UTC)

Окрім того:

• Схильність до вживання сполучника «та» й уникання «і».
• Вживання слів, що в загальноукраїнській мають дещо інший сенс («діжкою» називають бочку), а також змішання стилістики («донька» вживається не тільки як зменшено-пестливе, але й замість нейтрального «дочка»).
• Надмірне вживання «ґ», наприклад, з нею в обов'язковому порядку пишуть не тільки народні, але й книжні запозичення з інших мов.

Бажано знайти авторитетне джерело, де подається аналіз цих явищ. --В.Галушко (обговорення) 09:56, 12 листопада 2017 (UTC)

Заміна слів "західноукраїнська" на "галицька"

@Vkost2000: замінював слова "західноукраїнська" на "галицька". Річ у тім, що не існує "галицької мови". У статті йдеться про західноукраїнський варіант української літературної мови - складової частини південно-західного наріччя української мови. Саме тому, альманах «Русалка Дністровая» написано - не "галицькою мовою". У межах Галичини виділяють культурно-етнографічні регіони: Західне Поділля, Опілля, Наддністрянщина, Підгір'я, Покуття, Надсяння, північні частини Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини. За діалектними, етнографічними особливостями Галичина — регіон неоднорідний. Зокрема, на теренах краю побутують наддністрянський, бойківський, покутсько-буковинський, надсянський та лемківський говори. Це - галицько-буковинська група південно-західного наріччя української мови, а не т.зв. "галицька мова". --Lanamy (обговорення) 10:51, 5 липня 2019 (UTC)