Вікіпедія

Об'єкт 212

Об'єкт 212 — дослідна радянська самохідна артилерійська установка, розроблена в 1939—1941 роках інженерами Кіровського заводу під керівництвом Ж. Я. Котіна, провідним конструктором був призначений Ц.Н.Гольбурт. На той час була випущена лише одна машина, але випробування не проводилися.

Історія створення ред.

За підсумками Зимової війни було прийнято рішення розвивати тему винищувача ДОТів. На Кіровському заводі та Заводі №185 весною та влітку 1940 року йшли роботи з їх проектування на базах важких тяжтанків Т-100 і СМК. Проте, наприкінці червня 1940 року, через закриття даних тим, усі роботи були припинені. 17 червня 1940 року РНК СРСР підписав рішення №198сс, в якому Кіровському заводу, серед іншого, зазначалося створити один дослідний зразок самохідної установки з озброєнням 152-мм гарматою БР-2, на базі танка КВ-1. Поки ж, як тимчасове рішення, було вирішено запустити у виробництво танк КВ-2, серійний випуск якого почався вже в липні 1940 року.

Тактико-технічні вимоги на нову проектовану САУ були підготовлені у кінці серпня 1940 року. На Кіровському заводі вона отримала індекс 212. Провідним конструктором був призначений Ц. Н. Гольбурт. САУ планувалося створити на базі танка КВ-220.

Перший зразок самохідної установки заплановано було виготовити до 1 грудня 1940 року. Проте, плани були серйозно скориговані у зв'язку із великою кількістю проблем і зауважень, що з'явилися під час проектування. У грудні 1940 року креслення корпусу були передані на Іжорський завод, а креслення артилерійської частини — на завод Барикади.

Згідно зі звітом ГАБТУ КА стосовно дослідних робіт, до січня 1941 року були виготовлені агрегати для САУ «212», розроблений технологічний проект САУ, а креслення передані на Іжорський завод для виготовлення бронекорпуса. Корпус з Іжорського заводу був отриманий, але із великим запізненням, лише 5 березня 1941 року. Планувалося виготовити 12 САУ «212», але трохи пізніше заплановану кількість знизили до 10 штук. Роботи затримувались через відсутність готових деталей і великої завантаженості заводу, у т. ч. через роботи з важким танком з індексом «223», створеному на базі КВ-220, який отримав назву КВ-3. Також в травні, як база, замість КВ-220 вже згадується КВ-3. Загалом, починаючи з другої половини березня роботи не велися.

Після нападу Німеччини на Радянський Союз танкобудівельні програми були серйозно переглянуті. Так, 26 червня 1941 року вийшов наказ №253сс Наркомату Важкого Машинобудування, згідно з яким підготовка виробництва КВ-3 з Кіровського заводу знімалася і переносилася на Челябінський тракторний завод. У Челябінськ направлялась бригада конструкторів, технологів, матеріали й дослідний зразок. На Кіровському заводі пріоритет віддавався виробництву танків КВ. Однак, тема «212» продовжувала залишатись за заводом, й лише у кінці серпня 1941 року була передана на Уральський завод важкого машинобудування, у Свердловськ.

Між тим, у жовтні 1941 року у Челябінськ був евакуйований Кіровський завод (після цього він став називатися Челябінський Кіровський Завод, скорочено ЧКЗ), а Іжорський Завод, який виготовляв броню для танків КВ — у  Свердловськ, на УЗТМ. Дослідний зразок САУ так і не був закінчений до евакуації заводу, а самохідка була розібрана на метал. Так само восени 1941 року на УЗТМ були евакуйовані заводи №8 ім. М. В. Калініна і завод №37 ім. Орджонікідзе. Завод №75, що розробляв двигун В-5,  евакуювали у Челябінськ, а головним його завданням стало розгортання виробництва дизельного двигуна В-2. Виробництво 152-мм гармат БР-2 було зупинено, остання гармата даного типу була виготовлена на заводі №221 («Барикади») у 1940 році. Так, через завантаженість та евакуації,  розробка САУ не велася.

Але, вже у листопаді 1941 року, роботи над самохідними установками, згадувані у проекті постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про самохідну артилерію» від 27 травня 1941 року, знову активізувалися. Однак, до початку 1942 року практично всі роботи перебували тільки у стадії опрацювання тактико-технічних вимог. Так, у 1942 році знову були розпочаті дослідні роботи по танку КВ-3, по цій же темі проходили «двотактний дизель потужністю 1200 к. с.» і «форсування дизеля В-2 наддувом до 1200 к. с.». А у березні 1942 року знову починає розроблятися тема під назвою «152-мм самохідна гармата на агрегатах шасі танка «КВ» (винищувач ДОТів)». Шасі розроблялося на базі КВ, розробку якого вів досвідчений завод №100 НКТП організований у березні 1942 року у Челябінську. Орудійна частина повинна була включати хитну частину від гармати БР-2, за розробку якої відповідав організований у Свердловську завод №8 НКВ. Дослідний зразок очікувалося виготовити до 1 липня 1942 року. Однак, тему КВ-3  весною 1942 року остаточно закрили, а як базу для винищувача ДОТів стали розглядати іншу машину.

Конструкція ред.

Конструкція «212» багато в чому повторювала і нагадувала екрановану СУ-14-1, особливо це стосувалося компонування бойового відділення.

Шасі використовувалось від танка Т-220 (пізніше КВ-3), але було дещо перероблено. Силова установка розміщувалась у центральній частині корпусу. У носовій частині знаходилося відділення управління, трансмісія й провідні колеса. У кормовій частині розміщувалося бойове відділення, винесене у масивній рубці. Велика рубка значно збільшувала розміри САУ, але забезпечувала зручність розрахунку в бойовому відділенні. Окрім того, кормове розташування рубки забезпечувало мінімальний вихід 152-мм гармати БР-2 за габарити САУ «212».[1]

Машини на базі ред.

Шасі САУ «212», планувалося використовувати для створення 107-мм і 130-мм самохідних установок важких артилерійських систем. 130-мм самохідна установка, що розроблялась, позначалася як СУ-Б-13, й мала бути озброєна 130-мм морською гарматою Б-13, раніше з таким озброєнням, на базі танка Т-100, була створена важка самохідна артилерійська установка СУ-100-Y. Проекту створення самохідної установки озброєної новою 107-мм гарматою  М- 75, що розроблялась, так і не послідувало.

Об'єкт 212 у масовій культурі ред.

Комп'ютерні ігри ред.

Об'єкт 212 можна зустріти в грі World of Tanks. Там він являє собою САУ 9 рівня в радянській гілці розвитку.[2]

Примітки ред.

  1. ↑ https://topwar.ru/3913-sau-obekt-212.html
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 5 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література ред.

  • Свірін М. Н. Самоходки Сталіна. Історія радянської САУ 1919-1945. — М.: Яуза, Ексмо, 2008. — 384 с. — (Війна і ми. Радянські танки). — 10 000 екз. — ISBN 978-5-699-20527-1, ББК 68.513 С24.
  • Баратинський М. .
  • Пашолок Ю. Об'єкт 212. Винищувач дотів, який не був створений. — З книги Ю. Пашолка «Самохідні установки на базі КВ»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Об%27єкт_212&oldid=35158728