Нісімура Сіґенаґа
Нісімура Сіґенаґа (яп. 西村 重長, бл. 1697 — 23 липня 1756) — японський художник періоду Едо. Засновник школи Нісімура.
| Нісімура Сіґенаґа | |
|---|---|
| 西村 重長 | |
 «Діти за іграми» | |
| Народився | бл. 1697 Едо |
| Помер | 23 липня 1756 |
| Підданство | Японія |
| Діяльність | художник укійо-е, гравер, митець |
| Відомий завдяки | художник |
| Відомі учні | Ісікава Тойонобу |
| Magnum opus | Untitled[d] |
Життєпис
ред.Народився близько 1697 року в Едо (столиці сьогуната Токугава). Деякий час працював управляючим маєтностей у Торіабура-тьо. Тут став займатися малюванням. Проте щодо його вчителів з малювання відсутні якісь достеменні відомості. Висловлюється думка, що Нісімура навчався у Торії Кійонобу.
Перші власні роботи відносять до 1719 року. Потім переїхав до району Канда в Едо, де керував книжковим магазином і викладав мистецтво. У 1730—1735 роках спільно з Торії Кійомасу II створив цикл «П'ятдесят чотири аркуші Ґендзі». 1753 році проілюстрував книгу з зображенням сувенірів Едо. Помер в 1756 році. Його роботи мали сильний вплив на пізніших митців, зокрема Судзукі Харунобу та Ісікава Тойонобу, які можливо були учнями Нісімура Сіґенаґа. Також напевне був вчителем художника Кітао Сіґемаса.
Творчість
ред.Створював картини переважно в жанрі якуся-е, частою темою його творів було зображення молодих акторів театру Кабукі в ролі вуличних торговців, рознощиків чаю і книгонош. Ці роботи малював у стилі школи Торії з використанням лінійної перспективи (укі-е). Крім того, художник створював гравюри з сюжетами з класичної японської та китайської літератури, японської історії, портретами красунь, побутовими сценами, зображеннями театру, екзотичних тварин і птахів, замальовки з природи (катьо-е).
Використовував різні техніки гравюри. Слідом за Окумура Масанобу він став використовувати прийоми бені-е, підфарбовуючи ручним способом роботи 2—3 квітами. Крім того, він сам винайшов хособан сампуку-цуй (триптих вузького формату) і техніку ісідзурі-е (малюнок білими лініями, що різко вирізняються на кольоровому або чорному тлі). Він зробив низку так званих «плаваючих картин», що включають геометричну перспективу.
Джерела
ред.- Dictionnaire Bénézit, Dictionnaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs, vol. 10, éditions Gründ, janvier 1999, 13440 p. (ISBN 2700030184), p. 231.
- King, James (2010). Beyond the Great Wave: The Japanese Landscape Print, 1727—1960. Peter Lang. ISBN 978-3-0343-0317-0.
- Marks, Andreas (2012). Japanese Woodblock Prints: Artists, Publishers and Masterworks: 1680—1900. Tuttle Publishing. ISBN 978-1-4629-0599-7.
