Відкрити головне меню

Німб (від лат. nimbus — хмара) — умовне позначення сяйва навколо голови в зображенні Христа, Богоматері, святих й т.ін., що символізують їх святість. Буває різної форми (круглий, трикутний, шестикутний тощо) і різного кольору. Круглий німб з вписаним в нього хрестом (хрещатий німб) — найважливіший атрибут, який присвоюється тільки історичним і символічним зображенням Христа.

Відомий в античності, починаючи з епохи еллінізму, в християнському мистецтві поширюється з IV століття. В ісламському мистецтві, зокрема, мініатюрах, німб вживається в зображенні багатьох людей, не обов'язково святих. У візантійській традиції з німбом зображували царюючу особу.

Німб в католицькій і православній традиціїРедагувати

У творах західного (католицького) і східного (православного) християнського мистецтва можна побачити різне розуміння німба: на Заході німб дається в ракурсі, це диск або кільце над головою (аналог вінця або корони), що даються святому з гори як нагорода за праведність; на Сході німб — коло сяйва, знак просвітління лику святого.

Німб в Індуїзмі та БуддизміРедагувати

Німб уперше з'явився в Індії і на Далекому Сході. Там він іноді означає духовну силу, на відміну від світської влади, представленої короною. Німб може бути блакитним, жовтим або веселковим. В буддизмі Червоний німб Будди — символ динамічної сонячної активності.

Походження німбаРедагувати

Як уже було згадано німб вперше з'явився в Індії і на Далекому Сходу де навколо голів божеств зображували випромінювання.

Щодо походження німба в християнстві думки вчених розходяться: одні вважають, що цей іконографічний символ божественності веде свій початок від меніска (μηνίσκος) — круглого металевого розміщеного горизонтально кола, яким греки прикривали виставлені на відкритому повітрі статуї для захисту їх від негоди і від пташиних нечистот; інші шукають походження німба в щитах, які зазвичай підвішують на спину людям, що удостоїлися тріумфу, треті думають, що німб спочатку з'явився як дуже доречний атрибут в зображеннях божеств, які представляли собою небесні світила, і вже потім став приналежністю не тільки всіх взагалі олімпійців, а й тих смертних, які взяті чи гідні потрапити на небо.

Найімовірніше, що німб зобов'язаний своїм утвердженням ще й народному віруванню греків, які уявляли собі, що тіло богів, коли вони є в людському образі, випромінює сліпучий блиск і буває оточене сяючою хмарою, часткою того світлозарного ефіру, який знаходиться над земною атмосферою і становить звичайне місцеперебування богів. Таке уявлення про богів, з ранніх часів засвоєне грецькою поезією, згодом було перенесено з неї в образні мистецтва, головним чином в живопис, а так як в картинах складної композиції зображати богів зовсім оточеними подібним сяйвом було важко; то художники стали задовольнятися умовним позначенням його, а саме розміщенням його тільки навколо голів. Так само можна пояснити походження інших атрибутів божественості, що вживаються в мистецтві, як ореол, променистий вінець та мандорла. Дослідження грецького мистецтва доводить, що німб з'явився в ньому не раніше епохи Олександра Македонського.

ПосиланняРедагувати

ПосиланняРедагувати