Ніколя Дювошель
Ніколя́ Дювоше́ль (фр. Nicolas Duvauchelle; нар. 27 березня 1980, Париж, Франція) — французький актор. Дворазовий номінант на здобуття французької національної кінопремії «Сезар» 
.
| Ніколя Дювошель | |
|---|---|
| фр. Nicolas Duvauchelle | |
 Ніколя Дювошель, 2017 | |
| Дата народження | 27 березня 1980 (44 роки) |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | актор |
| Роки активності | 1999 — наш час |
| IMDb | ID 0245164 |
| Нагороди та премії | |
|
Q122947223? (2015) | |
 Ніколя Дювошель у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Ніколя Дювошель народився 27 березня 1980 року в Парижі. Свою акторську кар'єру він почав у 1999 році, з головної ролі у фільмі «Злодюжка» (фр. Le Petit Voleur). У 2004 році, за роль у фільмі «Пристрасні тіла», який вийшов на екрани роком раніше, Дювошель був номінований на отримання французької національної кінопремії «Сезар» у категорії «Найкращий актор-початківець».
У 2006 році Дювошель виконав одну з головних ролей у фільмі «Пекло», що є екранізацією твору сучасної французької письменниці Лоліти Пій, і розповідає про трагічне кохання двох представників паризької золотої молоді.
У 2009 році на екрани вийшов фільм «Білий матеріал», де Дювошель виконав роль Мануеля Віаля, а його колегами по знімальному майданчику були Ізабель Юппер та Кристофер Ламберт. Фільм був номінований на «Золотого лева», головну нагороду Венеційського кінофестивалю.
За роль Едді у фільмі 2016 року «Я не мерзотник» Ніколя Дювошель був номінований як найкращий актор на здобуття престижних французьких кінопремій «Люм'єр»[1] та «Сезар»[2].
Особисте життя ред.
Ніколя Дювошель мав тривалі стосунки з акторкою Людівін Саньє, в 2005 році у них народилася донька Бонні, але пізніше пара розпалася.
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1997 | с | Містер Правосуддя | Un homme en colère | Кевін |
| 1999 | ф | Злодюжка | Le petit voleur | Ессе |
| 1999 | ф | Хороша робота | Beau travail | легіонер |
| 2000 | ф | Антиамериканський пиріг | Du poil sous les roses | Жожо, брат Родуду |
| 2001 | ф | Лінія 208 | Ligne 208 | Паскаль |
| 2001 | ф | Що не день, то неприємності | Trouble Every Day | Ерван |
| 2003 | ф | Максимальний екстрим | Snowboarder | Гаспар |
| 2003 | ф | Пристрасні тіла | Les corps impatients | Поль |
| 2004 | ф | До швидкого! | À tout de suite | Ален |
| 2004 | ф | Легка вага | Poids léger | Антуан |
| 2005 | ф | Авантюра | Une aventure | Жульєн |
| 2006 | ф | Пекло | Hell | Андреа |
| 2006 | ф | Авріль | Avril | П'єр |
| 2006 | ф | Великий Мольн | Le grand Meaulnes | Огюстен Мольн |
| 2007 | ф | Помста ненародженому | À l'intérieur | поліцейський BAC 3 |
| 2007 | ф | Друге дихання | Le deuxième souffle | Антуан |
| 2008 | ф | Інтереси держави | Secret défense | П'єр |
| 2008 | тф | Порожні кишені | Rien dans les poches | Етьєн Фабер |
| 2009 | ф | Донька лінії метро | La fille du RER | Франк |
| 2009 | ф | Дикі трави | Les herbes folles | Жан-Мі |
| 2009 | ф | Білий матеріал | White Material | Мануель Віаль |
| 2009 | с | Наліт | Braquo | Тео Вачевскі |
| 2010 | ф | Блондинка з голими грудьми | La blonde aux seins nus | Жульєн Рівера |
| 2010 | ф | Декілька щасливців | Happy Few | Вінсент |
| 2011 | ф | Фінішна пряма | Stretch | Тьєррі |
| 2011 | ф | Очі його матері | Les yeux de sa mère | Матьє Руссель |
| 2011 | ф | Донька землекопа | La fille du puisatier | Жак Мазель |
| 2011 | ф | Паліція | Polisse | Матьє |
| 2012 | ф | Розкажіть про себе | Parlez-moi de vous | Люка |
| 2012 | ф | Весілля в Мендосі | Mariage à Mendoza | Антуан |
| 2012 | ф | Як брати | Comme des frères | Елі |
| 2013 | ф | Заради жінки | Pour une femme | Жан |
| 2014 | ф | Зараз, або ніколи | Maintenant ou jamais | Мануель Бенетті |
| 2014 | ф | Бодибілдер | Bodybuilder | Фред Морель |
| 2015 | ф | Звичайний бій | Le combat ordinaire | Марко |
| 2015 | ф | Я не мерзотник | Je ne suis pas un salaud | Едді |
| 2015 | ф | Нескінченна річка | The Endless River | |
| 2016 | ф | Сирота | Orpheline | батько Кікі |
| 2017 | ф | Даліда | Dalida | Рішар Шанфрей |
| 2017 | ф | Все, що відокремлює нас | Tout nous sépare | Родольф Калавера |
| 2017 | ф | Нехай світить сонце | Un beau soleil intérieur | актор |
| 2017 | ф | Наречений на двох | Jour J | |
| 2020 | ф | Русалка в Парижі | Une sirène à Paris | Гаспар |
Визнання ред.
| Нагороди та номінації Ніколя Дювошеля[3] | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | Дж. |
| Премія «Сезар» | ||||
| 2004 | Найперспективніший актор | Пристрасні тіла | Номінація | |
| 2012 | Найкращий актор другого плану | Паліція | Номінація | |
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2017 | Найкращий актор | Я не мерзотник | Номінація | [1] |
| Премія «Сезар» | ||||
| 2017 | Найкращий актор | Я не мерзотник | Номінація | [2] |
Примітки ред.
- ↑ а б Nominations aux Lumières 2017. Ciné+. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 січня 2017.
- ↑ а б Fabien Lemercier. 11 nominations aux César pour Elle et Frantz. Cineuropa (фр) . 25.01.2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25.01.2017.
- ↑ Нагороди та номінації Ніколя Дювошеля на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ніколя Дювошель |
- Ніколя Дювошель на сайті IMDb (англ.)
- Ніколя Дювошель на сайті AlloCiné (фр.)