Нікола Карікола
Нікола Карікола (італ. Nicola Caricola, нар. 13 лютого 1963, Барі) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 13 лютого 1963 (61 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Барі, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 73 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Італія
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
| 1981 | «Барі»
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
Виступав, зокрема, за «Ювентус» та «Дженоа», а також молодіжну збірну Італії.
Клубна кар'єра
ред.Народився 13 лютого 1963 року в місті Барі. Вихованець футбольної школи клубу «Барі». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1981 року в основній команді того ж клубу у Серії B, звідти ж викликався в молодіжну збірну. В рідній команді провів два сезони, взявши участь у 70 матчах чемпіонату.
1983 році Карікола перейшов у «Ювентусе», в якому залишався до 1987 року, вигравши два чемпіонські титули. Він дебютував у Серії А 11 вересня 1983 року в матчі проти «Асколі», «стара синьйора» розгромила суперника з рахунком 7:0. З «Ювентусом» він також виграв Кубок володарів кубків УЄФА і Суперкубок УЄФА у 1984 році; Кубок європейських чемпіонів та Міжконтинентальний кубок у 1985 році. Тим не менш основним гравцем не був і вирішальних матчах здебільшого участі не брав.
1987 року він перейшов в «Дженоа», де залишався до 1995 року і грав Кубку УЄФА. У 1994 році він ненадовго покинув «Дженоа», зігравши чотири матчі за «Торіно».
Він закінчив свою кар'єру у «Нью-Йорку/Нью-Джерсі МетроСтарз» у MLS, де виступав зі співвітчизником Роберто Донадоні, зігравши за клуб у першому сезоні ліги в 1996 році. Хоча Карікола добре грав за команду, він найбільше запам'ятався американським уболівальникам автоголом на останніх секундах першої домашньої гри клубу проти «Нью-Інгленд Революшн», цей гол був єдиним у матчі[1]. Він пішов у відставку в лютому 1997 року[2].
Виступи за збірну
ред.Протягом 1982—1984 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. 6 жовтня 1982 року він зіграв дебютний матч проти однолітків з Австрії, в цілому зіграв на молодіжному рівні десять матчів і став півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1984 року.
Титули і досягнення
ред.
Чемпіон Італії (2):
Володар Кубка Кубків УЄФА (1):
Володар Суперкубка Європи (1):
Володар Кубка європейських чемпіонів (1):
- Володар Міжконтинентального кубка (1):
Подальше життя
ред.У 2005 році Нікола Карікола переїхав у Кейптаун, Південна Африка, і заснував компанію «Nicaf Espresso Systems», офіційний дистриб'ютор кави «Lavazza» в Південній Африці. Назва «Nicaf» є акронімом імені Нікола і слова «кафе».
Примітки
ред.- ↑ The Curse of Caricola. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
- ↑ MetroStars' Caricola Retires. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
Посилання
ред.- Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |