Вікіпедія

Ніколас Гаслер

Ніколас Гаслер (нім. Nicolas Hasler, нар. 4 травня 1991, Вадуц) — ліхтенштейнський футболіст, який грає на позиції вінгера у клубі «Вадуц» та національній збірній Ліхтенштейну. Є сином Райнера Гаслера, визнаного найкращим футболістом Ліхтенштейну 50-річчя (1954—2003).[2]

Ф
Ніколас Гаслер
Ніколас Гаслер
Ніколас Гаслер
Ніколас Гаслер у 2019 році
Особисті дані
Повне ім'я Ніколас Гаслер
Народження 4 травня 1991(1991-05-04) (32 роки)
  Вадуц, Ліхтенштейн
Зріст 178 см
Громадянство  Ліхтенштейн[1]
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Ліхтенштейн «Вадуц»
Номер 4
Юнацькі клуби
2001—2003
2003–2009 		Ліхтенштейн «Трізен»
Ліхтенштейн «Бальцерс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009–2010 Ліхтенштейн «Бальцерс» 18 (4)
2010–2011 Ліхтенштейн «Ешен-Маурен» 21 (3)
2011–2017 Ліхтенштейн «Вадуц» 173 (16)
2017–2018 Канада «Торонто» 32 (3)
2018-2019 США «Чикаго Файр» 14 (0)
2019 США «Спортінг Канзас-Сіті» 9 (0)
2020–2022 Швейцарія «Тун» 80 (7)
2022— Ліхтенштейн «Вадуц» 31 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2009 Ліхтенштейн Ліхтенштейн (U-19) 12 (0)
2009–2012 Ліхтенштейн Ліхтенштейн (U-21) 10 (0)
2010– Ліхтенштейн Ліхтенштейн 93 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаслер.

Клубна кар'єра ред.

Ніколас Гаслер народився у Вадуці. Розпочав займатися футболом у юнацькій команді клубу «Трізен», з 2003 року перейшов до структури клубу «Бальцерс».[3] У 2009 році розпочав грати в дорослій команді клубу, втім за рік перейшов до іншого ліхтенштейнського клубу «Ешен-Маурен», у якому також грав лише протягом року. У 2011 році Ніколас Гаслер перейшов до клубу «Вадуц». У складі команди Гаслер грав протягом 6 років, протягом яких став п'ятиразовим володарем Кубка Ліхтенштейну, а також переможцем другого швейцарського дивізіону в сезоні 2012—2013 років, після чого команда з ліхтенштейнської столиці вийшла до швейцарської Суперліги. У червні 2017 року Гаслер покинув «Вадуц», у зв'язку з тим, що йому не вдалось узгодити з керівництвом клубу умови нового контракту.[4]

13 липня 2017 року Ніколас Гаслер підписав контракт із клубом МЛС «Торонто».[5] Протягом року виступів у канадському клубі Гаслер став спочатку переможцем регулярної першості, а пізніше володарем Кубка МЛС, одночасно разом із клубом став переможцем чемпіонату Канади. Клуб з Торонто цього року також дійшов до фіналу Ліги чемпіонів КОНКАКАФ, де лише у фіналі в серії пенальті поступився мексиканському клубу «Гвадалахара».

20 липня 2018 року Ніколас Гаслер перейшов до іншого клубу МСЛ «Чикаго Файр» в обмін на Джона Бакеро та 50 тисяч доларів.[6] У чиказькому клубі Гаслер грав до 28 березня 2019 року[7], післячого 2 квітня 2019 року став гравцем клубу МСЛ «Спортінг Канзас-Сіті».[8] У кінці року клуб відмовився продовжувати контракт із ліхтенштейнським вінгером[9], і 14 січня 2020 року Гаслер став гравцем клубу Швейцарської Суперліги «Тун».[10] Після вильоту команди за підсумками сезону до другого швейцарського дивізіону клуб вирішив припинити співпрацю з Гаслером, проте пізніше вирішив підписати з ліхтенштейнським футболістом контракт ще на рік.[11] У 2022 році Ніколас Гаслер повернувся до клубу «Вадуц».[12]

Виступи за збірні ред.

У 2009 році Ніколас Гаслер зіграв у 3 матчах у складі юнацької збірної Ліхтенштейну. У цьому ж році футболіст дебютував у складі молодіжної збірної Ліхтенштейну, у складі якої грав до 2012 року, та зіграв у її складі 5 матчів. 11 серпня 2010 року Ніколас Гаслер дебютував у складі національної збірної Ліхтенштейну в товариському матчі зі збірною Ісландії. На кінець травня 2023 року зіграв у складі національної збірної 93 матчі, в яких відзначився 5 забитими м'ячами.

Титули і досягнення ред.

Командні ред.

«Вадуц»: 2012–13, 2013–14, 2014–15, 2015–16, 2016–17, 2022–23
«Торонто»: 2017
«Торонто»: 2017
«Торонто»: 2018

Особисті ред.

  • Гравець року в Ліхтенштейні: 2015, 2017, 2018

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://www.uslchampionship.com/nicolas-hasler
  2. ↑ uefa.com (29 жовтня 2014). Member associations - Switzerland - News. UEFA.com. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 24 жовтня 2020.
  3. ↑ Nicolas Hasler - FC Balzers. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 29 липня 2010. (нім.)
  4. ↑ Fussball: Nicolas Hasler verlässt FC Vaduz definitiv. radio.li. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 22 червня 2017. (нім.)
  5. ↑ Toronto FC sign Liechtenstein International Nicolas Hasler. Toronto FC. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 13 липня 2017. (англ.)
  6. ↑ Chicago Fire acquire Nicolas Hasler. Chicago Fire. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018. (англ.)
  7. ↑ Chicago Fire Soccer Club Waives Defender Nicolas Hasler. Chicago Fire. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019. (англ.)
  8. ↑ Sporting KC signs 27-year-old defender Nicolas Hasler | Sporting Kansas City. Sportingkc.com. 2 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 8 квітня 2019. (англ.)
  9. ↑ 2019 MLS End-of-Year Waiver Draft set for Monday at 3 pm ET [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ Across State Lines: Hasler Signs in Switzerland. SBNation - The Blue Testament. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020. (англ.)
  11. ↑ Nicolas Hasler kehrt zu Thun zurück [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  12. ↑ Nicolas Hasler zurück zum FC Vaduz. (нім.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Гаслер&oldid=39703178