Вікіпедія

Нівалдо Родрігес Феррейра

бразильський футболіст
У цієї особи португальське прізвище. Перше (материне) прізвище цієї особи — Родрігес, а друге (батькове) прізвище — Феррейра

Нівалдо Родрігес Феррейра (порт.-браз. Nivaldo Rodrigues Ferreira 22 червня 1988(19880622), Іаті, штат Пернамбуку, Бразилія), більш відомий як Нівалдо — бразильський футболіст, нападник англійського нижчолігового клубу «Редкліфф».

Ф
Нівалдо Родрігес Феррейра
Нівалдо Родрігес Феррейра
Нівалдо Родрігес Феррейра
Гравець у формі «Єнісея»
Особисті дані
Повне ім'я Нівалдо Родрігес Феррейра
Народження 22 червня 1988(1988-06-22)[1] (36 років)
  Іатіd, Пернамбуку, Бразилія
Зріст 185 см
Вага 82 кг
Прізвисько Нівалдо
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія «Редкліфф»
Юнацькі клуби

2003-2004
2005-2006
2006-2008

 Бразилія ФШ (Сан-Паулу)
Бразилія «Сан-Бернардо»
Бразилія «Лондрина»
Бразилія «Коринтіанс»
Бразилія «Жувентус» (Сан-Паулу)
Бразилія «Вілавельєнсе»
Бразилія «Кеймаденсе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2008—2010 Бразилія «Бараунас» ? ()
2009 → Бразилія «Серра» ? ()
2010 Бразилія «Алекрім» 5 (1)
2012 Казахстан «Атирау» 5 (0)
2013 Україна «Чайка» 7 (?)
2013—2014 Росія «Сибір» 23 (2)
2014—2016 Росія «Луч-Енергія» 61 (7)
2016 Росія «Єнісей» 6 (0)
2017 Білорусь «Гомель» 13 (5)
2017—2018 Білорусь «Динамо-Берестя» 28 (5)
2018 → Узбекистан «Локомотив» 12 (3)
2019 Білорусь «Гомель» 27 (3)
2020 Мальта «Гуджа Юнайтед» 6 (1)
2020 Білорусь «Білшина» 16 (1)
2020—2021 Білорусь «Іслоч» 3 (0)
2021—2022 Україна «Чайка» 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра

ред.

Нівалдо починав грати в футбольних школах в Сан-Пауло, також в 2003 і 2004 був учнем футбольної школи «Сан-Бернардо-ду-Кампо». У 2005 і 2006 грав за клуб «Лондрина», де один з місцевих тренерів помітив його і перевів в юнацьку команду «Корінтіанса». Потім виступав за бразильські клуби «Жувентус», «Серра», «Вілавельєнсе», «Кеймаденсе», «Бараунас» і «Алекрім»[2].

У 2011 році перейшов в казахстанський «Атирау». Дебют відбувся в матчі 7 туру проти «Шахтаря» (Караганда) (0:2). Нівалдо зіграв за сезон 2012 року п'ять ігор. 1 липня 2012 року клуб розірвав контракт з футболістом.

У серпні 2012 року був на перегляді в російському клубі «Уфа», де зіграв за дубль на Кубку Башкортостану. Отримав травму і пропустив рік. В 2013 році виступав за петропавлівську «Чайку», зіграв 7 матчів[3]. У липні 2013 року підписав контракт з ФК «Сибір»[4]. Дебютував у матчі 11 туру проти «Уфи» (3:0). По ходу сезону у новосибірського колективу були фінансові труднощі і по закінченню сезону 2013/14 з Нівалдо було розірвано контракт за обопільною згодою сторін.

1 червня 2014 року Нівалдо став гравцем «Луча-Енергії»[5]. Дебют відбувся в матчі 3 туру ФНЛ проти «Сокола». Дебютний гол забив у матчі другого кола 19 туру проти того ж «Сокола».

25 серпня 2016 року підписав контракт з «Єнісеєм»[6]. Дебютував в матчі 10 туру проти «Тамбова». Покинув клуб вже взимку через малу кількість ігрової практики.

У лютому 2017 року підписав контракт на один рік з білоруським клубом «Гомелем»[7]. Дебют відбувся в 1 турі проти борисівського БАТЕ. 1 липня 2017 року було оголошено про дострокове розірвання контракту.

1 липня 2017 року перейшов в «Динамо-Брест». Дебютував в матчі 16 туру проти «Мінська» і забив гол вже на 11 хвилині. «Динамо-Брест» за підсумками сезону фінішувало на 4 місці і потрапило до 2 кваліфікаційного раунду Ліги Європи.

З лютого по червень 2018 року грав на правах оренди за «Локомотив» (Ташкент) на позиції нападника[8][9].

У січні 2019 року знову підписав контракт з клубом «Гомель».

За 2020 рік встиг зіграти 6 матчів у чемпіонаті Мальти за «Гуджа Юнайтед», повернутися у Білорусь, підписавши контракт спочатку з «Білшиною», а пізніше з «Іслоччю». За останню команду вийшов на поле лише тричі, після чого повернувся до України, де був заявлений на Меморіал Чанових у складі «Вишневого». Після цього грав за аматорський клуб Київської області «Джуніорс» (Шпитьки)[10][11][12].

В тому ж році повернувся до друголігової «Чайки», у складі якої виступав вісім років тому назад. Дебютував за клуб 25 липня у матчі першого туру Другої ліги проти «Буковини».


Особисте життя

ред.

Одружений на українській тенісистці Анні Караваєвій, є син Олександр і дочка Софія[13].

Досягнення

ред.
«Динамо» Берестя
«Локомотив» Ташкент

Примітки

ред.
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Naval: Nivaldo é o primeiro «fruto» da parceria com o Alecrim
  3. ↑ Нікітін, Олександр (22 липня 2021). Нівалдо: Маю велике бажання виправдати довіру президента і головного тренера. https://sc-chayka.com.ua (UA) . Процитовано 18 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Нивалдо перешёл в «Сибирь». sports.kz. Дата обращения 15 декабря 2013.
  5. ↑ Первый сбор позади (14 июня 2014).
  6. ↑ Нивалдо стал игроком «Енисея» (недоступная ссылка) (26 августа 2016). Дата обращения 26 августа 2016. Архивировано 28 августа 2016 года.
  7. ↑ «Гомель» подписал контракт с бразильским полузащитником Нивалдо — Футбольный Клуб «Гомель». fcgomel.by. Дата обращения 25 февраля 2017.
  8. ↑ Нивалдо продолжит сезон в ташкентском Локомотиве [Архівовано 2018-07-20 у Wayback Machine.]. Футбольный клуб Динамо-Брест (2 февраля 2018).
  9. ↑ Нивалдо вернулся из аренды в Узбекистане [Архівовано 2018-07-20 у Wayback Machine.]. Футбольный клуб Динамо-Брест (25 июня 2018).
  10. ↑ , "Джуніорс" - биография и новости. Footboom.com (ru-ru) . Процитовано 25 червня 2021.
  11. ↑ “Джуніорс” (Шпитьки) – “Сокіл”. Анонс матчу – СФК Сокіл (укр.). Процитовано 25 червня 2021.
  12. ↑ Бразилець Нівалдо повертається в чемпіонат Київської області. Footboom.com (ru-ru) . Процитовано 18 серпня 2021.
  13. ↑ Нивалдо: «Так как жена украинка, то дети имеют сложные имена». by.tribuna.com (21 февраля 2017).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нівалдо_Родрігес_Феррейра&oldid=42443611