Нунація
Нунація (араб. تنوين, tanwīn) — діакритичний знак, який пишуть над останньою приголосною іменників та прикметників, здебільшого в неозначеному стані. Цей знак притаманний деяким семітським мовам, зокрема арабській.
Арабське письмо | |||||
---|---|---|---|---|---|
ا ب ت ث ج ح خ | |||||
د ذ ر ز س ش ص | |||||
ض ط ظ ع غ ف ق | |||||
ك ل م ن ه و ي | |||||
Історія[en] • Транслітерація[en] Цифри • Числа[en] | |||||
Інші знаки та літери Діакритики Гамза • Танвін • Шадда Та марбута ة • Аліф максура ى Лам-аліф لا Сонячні та місячні літери | |||||
Додаткові літери | |||||
پ ټ چ څ ځ ډ ژ | |||||
ړ ږ ښ ڤ گ ڭ ڼ
|
Символ | ـٌ | ـٍ | ـً |
---|---|---|---|
Транслітерація | -un |
-in |
-an |
Існує три варіанти цього діакритика: -un (називний відмінок), -in (родовий відмінок), та -an (знахідний відмінок). Значок ـً найчастіше пишуть у комбінації з аліфом (ـًا), та марбутою (ةً) або ізольованою гамзою (ءً). Нунація притаманна лише літературній арабській, в розмовних діалектах її немає. Деякі підручники подають навіть літературну мову без цих закінчень.
Оскільки в арабській немає неозначеного артикля, то неозначеними є ті слова, перед якими немає означеного артикля. Через це виникла думка, що нунація є неодмінною ознакою неозначеного стану іменників та прикметників. Проте наявність у слові нунації не обов'язково робить його неозначеним; чимало означених слів (власних назв) мають нунацію, наприклад у виразі: أشهد أن محمداً رسول الله (ʾašhadu ʾanna Muḥammadan rasūlu llāh: «Засвідчую, що Мухаммад є посланцем Всевишнього»), ім'я Мухаммад, означене слово, має нунацію.
Посилання ред.
- Нунація(англ.)