Нововолинський завод будівельних материалов

Нововолинський завод будівельних матеріалів
Тип	відкрите акціонерне товариство
Галузь	промисловість; будівельних матеріалів
Засновано	1953
Закриття (ліквідація)	2013
Штаб-квартира	СРСР → Україна; Нововолинськ
Продукція	цегла

Нововолинський завод будівельних материалов — промислове підприємство в місті Нововолинськ Волинської області, яке припинило виробничу діяльність^[1].

Історія

Нововолинський цегельний завод потужністю 27 млн. шт. цегли на рік був побудований відповідно до п'ятого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР і введений в експлуатацію в 1953 році^[2].

У 1956 році почалася розробка родовища глини поблизу села Низкиничі Іванічеського району. Глиняний кар'єр (через який в тому ж році була побудована високовольтна лінія електропередач, також забезпечувала шахту «Нововолинська № 4») став новим джерелом сировини для заводу^[2]. У зв'язку з розширенням асортименту продукції, яка випускається, завод отримав нову назву — Нововолинський завод будівельних матеріалів^[1].

У перші роки завод в основному забезпечував потреби міського й місцевого будівництва, після розширення виробництва відповідно до семирічного плану продукція заводу почала надходити за межі Волинської області^[3].

В цілому, за радянських часів завод входив до числа провідних підприємств містаref name=autogenerated1 />^[3]^[4].

Після проголошення незалежності України завод перейшов у підпорядкування державної корпорації «Укрбудматеріали»^[5].

У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію заводу^[5], після чого державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство.

В цей час завод спеціалізувався на виробництві керамічної цегли.

У 2006 році видобуток глини в кар'єрі біля села Низкиничі була припинена, а в 2009 році кар'єр був закритий. У наступні декілька років стан кар'єра погіршувався, а водойма, яка виникла на дні кар'єру ускладнила можливість відновлення видобутку сировини^[1].

6 червня 2013 року Господарський суд Волинської області визнав Нововолинський завод будівельних матеріалів банкрутом^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Інна Пілюк. Нововолинськ залишиться без світла? // газета "Волинь" (Луцк) від 14 серпня 2013
↑ ^а ^б Нововолинськ // Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
↑ ^а ^б Нововолынск // Украинская Советская Энциклопедия. том 7. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1982. стр.336
↑ Нововолынск // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 18. М., «Советская энциклопедия», 1974. стр.67
↑ ^а ^б Постанова Кабінету міністрів України № 343а від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році». Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 6 листопада 2019.

[autogenerated4-1] а ^б ^в ^г Інна Пілюк. Нововолинськ залишиться без світла? // газета "Волинь" (Луцк) від 14 серпня 2013

[autogenerated1-2] а ^б Нововолинськ // Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.

[autogenerated2-3] а ^б Нововолынск // Украинская Советская Энциклопедия. том 7. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1982. стр.336

[4] Нововолынск // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 18. М., «Советская энциклопедия», 1974. стр.67

[autogenerated3-5] а ^б Постанова Кабінету міністрів України № 343а від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році». Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 6 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]