Нововолинський завод будівельних материалов
Нововолинський завод будівельних материалов — промислове підприємство в місті Нововолинськ Волинської області, яке припинило виробничу діяльність[1].
| Тип | відкрите акціонерне товариство |
|---|---|
| Галузь |
промисловість будівельних матеріалів |
| Засновано | 1953 |
| Закриття (ліквідація) | 2013 |
| Штаб-квартира |
 СРСР →  УкраїнаНововолинськ |
| Продукція | цегла |
Історія ред.
Нововолинський цегельний завод потужністю 27 млн. шт. цегли на рік був побудований відповідно до п'ятого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР і введений в експлуатацію в 1953 році[2].
У 1956 році почалася розробка родовища глини поблизу села Низкиничі Іванічеського району. Глиняний кар'єр (через який в тому ж році була побудована високовольтна лінія електропередач, також забезпечувала шахту «Нововолинська № 4») став новим джерелом сировини для заводу[2]. У зв'язку з розширенням асортименту продукції, яка випускається, завод отримав нову назву — Нововолинський завод будівельних матеріалів[1].
У перші роки завод в основному забезпечував потреби міського й місцевого будівництва, після розширення виробництва відповідно до семирічного плану продукція заводу почала надходити за межі Волинської області[3].
В цілому, за радянських часів завод входив до числа провідних підприємств містаref name=autogenerated1 />[3][4].
Після проголошення незалежності України завод перейшов у підпорядкування державної корпорації «Укрбудматеріали»[5].
У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію заводу[5], після чого державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство.
В цей час завод спеціалізувався на виробництві керамічної цегли.
У 2006 році видобуток глини в кар'єрі біля села Низкиничі була припинена, а в 2009 році кар'єр був закритий. У наступні декілька років стан кар'єра погіршувався, а водойма, яка виникла на дні кар'єру ускладнила можливість відновлення видобутку сировини[1].
6 червня 2013 року Господарський суд Волинської області визнав Нововолинський завод будівельних матеріалів банкрутом[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Інна Пілюк. Нововолинськ залишиться без світла? // газета "Волинь" (Луцк) від 14 серпня 2013
- ↑ а б Нововолинськ // Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ а б Нововолынск // Украинская Советская Энциклопедия. том 7. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1982. стр.336
- ↑ Нововолынск // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 18. М., «Советская энциклопедия», 1974. стр.67
- ↑ а б Постанова Кабінету міністрів України № 343а від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році». Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 6 листопада 2019.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |