Відкрити головне меню

Новоазо́вська вітроелектроста́нція — вітроелектростанція у с. Безіменне, Донецької області. Проектна потужність електростанції — 107,5 МВт (планується встановити 43 вітрові турбіни Fuhrlander FL 2500/100 потужністю 2,5 МВт кожна)[3].

Новоазовська вітроелектростанція
Novoazovsk VES 2.jpg
47°08′16″ пн. ш. 37°55′25″ сх. д. / 47.13777777780577338° пн. ш. 37.92361111113877570° сх. д. / 47.13777777780577338; 37.92361111113877570
Держава Україна Україна
Статус Діюча
Район Безіменне (Новоазовський район)
Розташування Україна, Донецька область, с. Безіменне
Рік початку будівництва 1997 рік
Роки вводу першого та останнього агрегатів 2011-2012 роки[1][2]
Основні характеристики
Тип ВЕС Наземна
Генеруюча потужність, МВт 79,3
Середньорічне виробництво, млн кВт·г 14,7 (2011 рік)
Характеристики обладнання
Кількість і марка генераторів 23 вітрові турбіни Fuhrlander FL 2500/100
Потужність генераторів, МВт 2,5 МВт
Власник
«Slav AG» (концесія на 50 років[1])
Мапа
Новоазовська ВЕС. Карта розташування: Україна
Новоазовська ВЕС
Новоазовська ВЕС
Новоазовська ВЕС (Україна)
Новоазовська ВЕС у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Новоазовська ВЕС

У 2004 році станція була віддана в концесію компанії «Slav AG», яку пов'язують з Сергієм та Андрієм Клюєвими[1].

24 березня 2011 року було введено в експлуатацію 15 вітроагрегатів, сумарною потужністю 37,5 МВт[4].

У 2011 році станцією було вироблено 14,7 млн кВт-год електроенергії[5]

У 2012 році було введено ще 7 вітрогенераторів[2].

Із вересня 2014 року знаходиться на території, що контролюється ДНР.

Вплив на довкілляРедагувати

Експерти-біологи піддали критиці проект Новоазовської ВЕС, про що йдеться у виданні "Вітряні електростанції та зміни клімату[6]" Зокрема у звіті екологів йдеться про те, що тут планувалося встановити 43 вітрогенеруючі установки по 2,5 МВт. На відміну від докуентації щодо Очаківського вітропарку, даний проект містить опис ризиків для біорізноманіття і ландшафтів. Зокрема зазначається[7], що одним із найбільш важливих впливів є дорожнє будівництво. З метою зниження цього впливу, власник намагатиметься максимально використовувати існуючі дороги. При будівництві значні площі будуть пошкоджені для тимчасового використання монтажного обладнання (крани, допоміжне обладнання, турбінні частини і т. п.). Ці області буде тимчасово вкрито бетоном або асфальтом. На ділянки, де прокладатиметься кабель, ґрунт буде повернуто. Як буде зазначено далі, саме цей вітропарк є прикладом ігнорування саме цієї вимоги.[8]

Завдяки частковій відкритості банку, маємо можливість ознайомитись із нетехнічним резюме проекту[9]. Документ розглядає основні форми впливу на довкілля – вплив на мігруючі види птахів та кажанів, що не збігається з названою вище документацією, а також повністю ігнорує ґрунтовий фактор. У вказаних документах і в частині українського законодавства, і в частині вимог процедури «спільного впровадження», а також у документах ЄБРР аспекти, що розглядаються в нашому дослідженні, не враховані. Попри згадку у проекті щодо необхідності

проведення обстеження території біологами, вітропарк розташований у природній степовій балці, що до цього використовувалась як пасовище. Аналізуючи пошкодження поверхні балки в обрисах ВЕС, можемо оцінити масштаби руйнування рослинного покриву. В якості прикладу потужного впливу будівництва ВЕС на степові біотопи та ініціювання ерозійних процесів, нами обрана північна ділянка Новоазовсього вітропарку, будівництво якої взагалі не враховувалонеобхідність дотримуватись під час проїзду техніки чітко регламентованих доріг.

Загальна площа обрису ділянки становить 212,37 га, з яких 113,56 га становить степова рослинність і 99,81 га – зруйнований транспортом грунтовий покрив. Таким чином, на прикладі Краснодонського вітропарку, маємо випадок, коли 47 % площі вітропарку зі степової ділянки перетворені на еродуючу територію. Тут варто відзначити, що ділянка вітропарку розміщена на схилі балки, що дозволяє очікувати утворення осередків площинної та струмкової ерозії грунту[10].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати