Нове вбрання короля

«Нове вбрання короля» (дан. Keiserens nye Klæder) — казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Твір вперше опубліковано 7 квітня 1837 року у збірнику оповідань для дітей «Казки, розказані дітям» (дан. «Eventyr fortalte for Børn»). Сюжет запозичений з новели Хуана Мануеля, опублікованої 1335 року в першій частині книги «Граф Луканор». Цей факт задукоментовано у щоденнику Андерсена, в якому письменник згадує збірку новел Карла фон Бюлова як джерело історії.

Нове вбрання короля
Keiserens nye Klæder
Emperor Clothes 01.jpg
Ілюстрація Вільгельма Педерсена
Жанр Казка
Автор Ганс Крістіан Андерсен
Мова данська
Опубліковано 7 квітня 1837

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

СюжетРедагувати

Король деякої держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому сукню з настільки тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши деякий час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королю невидиму «сукню». Король і всі його наближені помічають, що самі не в змозі побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не уславитися дурнями. Таким чином, король походжає голим і всі захоплюються його «новим чудовим костюмом». Лише маленький хлопчик, що спостерігав за цим фарсом, викриває короля, крикнувши йому вслід: «А король — голий!» — фразу, що стала згодом крилатою (оригінал фрази звучить як: «Men han har jo ikke noget paa»). Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося.

 
Ілюстрація Вільгельма Педерсена

Подібні історіїРедагувати

Подібний, але більш розгорнутий сюжет згадується у народних голландських легендах про Тіля Уленшпігеля, позитивного фольклорного героя XIV століття, широко відомому у викладі Шарля де Костера. За легендою, Уленшпігель представившись майстерним живописцем, наймається до одного ландграфа зобразити його на картині в оточенні наближених знатних людей. Проте, всі люди, які повинні були зображені на картині мають фізичні вади, і погрожують Уленшпігелю смертельною розправою, у разі якщо він не прикрасить їх. Водночас сам ландграф, і собі обіцяє стратити Уленшпігеля, якщо він хоч найменшим чином викривить груповий портрет[es]. Зрештою, Уленшпігель так нічого й не намалював за відведені 60 днів, які провів у святкуваннях та розкошах, і вдався до хитрощів, відомих з казки про Голого короля. Уленшпігель сказав, що картину зможе побачити тільки представник благородного походження. У результаті всі благородні пани та пані захоплюються порожніми голими стінами, а Уленшпігелю вдається щасливо зникнути разом із належною йому нагородою[1].

ЕкранізаціїРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • В українській та російській мовах фраза хлопчика, який викрив «вбрання» короля, — «А король — голий!» — стала крилатим виразом . Її вживають, коли розкриваються якісь непривабливі або нереальні властивості обговорюваної людини або об'єкта.
  • В англійській мові існує аналогічний фразеологізм такого ж походження —  «The emperor has / wears no clothes».[2]
  • Існує адаптація літературної казки у драматичний твір, написаний Є. Шварцем. Ошуканці представлені в ній як позитивні персонажі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Легенда про Тіля Уленшпігеля (рос.)
  2. Фразеологізми сучасної англійської мови. Архів оригіналу за 5 березень 2010. Процитовано 5 квітень 2010. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати