Новаківський Степан
| Частина інформації в цій статті застаріла. (квітень 2018) |
Степан Новаківський (1863, с. Торки Перемиський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 1936) — селянин, український громадсько-політичний діяч. Посол до Галицького сейму в 1895—1901 роках.
| Новаківський Степан | |
|---|---|
| Народився |
1863 с. Торки Перемиський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 1936 |
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадсько-політичний діяч |
| Відомий завдяки | посол до Галицького сейму |
| Знання мов | українська і польська |
| Суспільний стан | селянин |
| Конфесія | УГКЦ |
Життєпис ред.
Старший брат Михайла Новаківського.
Посол до Галицького крайового сейму в 1895—1901 роках (округ Перемишль, IV сільська курія; як радикал не входив до «Клубу руських послів соймових»[1]). Під час виборів 1895 року на користь кандидатури Степана Новаківського зняв свою Іван Франко.
1897 року очолював організований ним селянський виборчий комітет, який висував кандидатуру Івана Франка до Райхсрату в окрузі Перемишль — Добромиль — Мостиська. За це його переслідувала адміністрація Перемиського повіту (де-факто польська): ув'язнювала, незважаючи на наявність у нього мандата Галицького сейму. Завдяки рішенням Перемиського суду був виправданий.
Згадував спонукання до свого депутатства (послівства):
У Львові (1892 року) пробули ми 2 дні; Франко ходив з нами всюди, показував, пояснював. Завів нас до сейму, який саме тоді радив. Велике враження справило на мене, коли я побачив однісінького посла в мужицькому сіряку, — це був посол із Станіславівщини Йосиф Гурик.
Під час сесій мешкав разом з Дмитром Остапчуком у домі Івана Франка. Цитата: …що для нас було потрібно в сеймі, — чи які промови, чи подання або інтерпеляції, — все те виготовляв нам І. Франко, а ми з тим матеріалом йшли до сейму, як учні до школи.[2]
Кандидував на виборах до Галицького крайового сейму у 1901 року, однак програв крайовому адвокатові, докторові Владиславові Чайковському, набравши 34 голоси виборців зі 170-ти[3].
Неодноразово приймав у себе Івана Франка. 1899 року став співзасновником Української соціал-демократичної партії, відтак діячем УСДП.[2]
Примітки ред.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 111—112.
- ↑ а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 163.
- ↑ Wybory z gmin wiejskich // Kurjer Lwowski. — 1901. — № (6 września). — S. 5. (пол.)
Джерела ред.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 162. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |