Никола Лазаров (болг. Никола Лазаров; нар. 1 квітня 1870, Карлово — 14 червня 1942, Софія) — болгарський архітектор, його ім'я одне з найвідоміших в архітектурному та будівельному минулому Болгарії.

Никола Лазаров
болг. Никола Лазаров
Ім'я при народженні болг. Никола Иванов Лазаров
Народився 1 квітня 1870(1870-04-01)
Карлово
Помер 14 червня 1942(1942-06-14) (72 роки)
Софія
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність архітектор
Alma mater Спеціяльна архітектурна школаd
Знання мов болгарська і французька
Посада депутат Народних зборів Болгарії[d]

Біографія ред.

Народився 1 квітня 1870 року в Карлово. Закінчив архітектурний факультет як державний стипендіат у Парижі. Невдовзі після завершення навчання відкрив приватне архітектурне бюро в Софії. Його роботи — Пам'ятник визволителям і Пам'ятник загиблим у Сербсько-болгарській війні (1885) в Русе. Розробив понад 60 чудових будівель у Софії та багатьох містах по всій країні.

Лазаров залишив по собі велику архітектурну спадщину, одна з найкрасивіших будівель в місті Варна — будинок Петко Бакирджієва біля входу в Морський сад, відомий як «Маленький палац» (1899). Разом з архітектором Германом Мейєром спроектував палац Евксиноград. У 1899 році побудував на вулиці Браття Шкорпил № 2 чудовий будинок фармацера Раді Русева. У 1905 спроектував готель «Royal» на вулиці Охрид. У 1911 році виграв конкурс на будівництво гімназії (сьогодні Економічний університет — Варна) та Драматичний театр. Також за його проектами була побудована будівля Петара Бончева (сьогодні це готель «Сплендид») та ряд інших приватних будинків. У 1912 року Лазаров спроектував будинок міського голови Александра Василєва, відомий також як «Маленький патріотичний дім». Усі ці будівлі є пам'ятками архітектури, культурною та історичною спадщиною Болгарії.

Помер у Софії 14 червня 1942 року.

Найвідоміші проекти ред.

Джерела ред.

Посилання ред.