Гнеповська Неоніла Федорівна
Неоніла Федорівна Гнеповська (19 серпня 1925, Звенигородка, Черкаська область, Українська РСР — 15 березня 2013, Київ, Україна) — українська радянська акторка театру та кіно.
| Гнеповська Неоніла Федорівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 19 серпня 1925 Звенигородка Черкаська область УРСР | |||
| Померла | 15 березня 2013 (87 років) Київ Україна | |||
| Поховання | Лісове кладовище | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  СРСР→ Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1954) | |||
| Заклад | Гомельський обласний драматичний театр і Кіностудія ім. О. Довженка | |||
| IMDb | ID 0323492 | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народилася в родині директора цукрового заводу Федора Федоровича Гнеповського і Марії Григорівни Гнеповської. Через півроку після її народження сім'я переїхала в Київ, де батько отримав нове призначення.
Після восьмирічної школи закінчила Київське державне естрадне училище і працювала артисткою розмовного жанру на Київській естраді. Була прийнята виїзною комісією з Москви в театральне училище імені Щепкіна, яке закінчила в 1954 році і виїхала працювати в Гомельський російський драматичний театр.
У 1956 році знялася в ролі Фіми в екранізації спектаклю Київського російського театру імені Лесі Українки «Діти сонця», після чого увійшла в акторський штат Київської кіностудії імені Довженка і працювала там все життя до розформування кіностудії в 1990-і роки.
Зіграла близько шістдесяти ролей в кіно, серед яких: Ганка («Якби каміння говорило...», 1957), Ольга («Блакитна стріла», 1958), Ганна Петрівна («Серед добрих людей», 1962), «Сон» (1964), мати Марічки («Тіні забутих предків», 1964), «Гадюка» (1965), Фрося («Назад дороги немає», 1970), «Сміханічні пригоди Тарапуньки і Штепселя» (1970), Дарина Семенівна («За твою долю», 1972), «Нічний мотоцикліст» (1972), мати нареченої («Дід лівого крайнього», 1973), «Анна і Командор» (1974), «Юркові світанки» (1974), «Свято печеної картоплі» (1976), Зотова («Народжена революцією», 1977), «Весь світ в очах твоїх...» (1977), «Право на любов» (1977), «Дощ у чужому місті» (1979), «Довгі дні, короткі тижні...» (1980), «Самотня жінка бажає познайомитися» (1986).
Багато працювала на дубляжі, дублюючи на українську та російську мови, на озвучуванні мультфільмів («Пригоди Перця» (1961), «Історія про дівчинку, яка наступила на хліб» (1986) та ін.).
Багато їздила з концертними бригадами, друкувалася в київських газетах.
Похована на Лісовому кладовищі в Києві.
Посилання
ред.- Неоніла Гнеповська на сайті IMDb (англ.)
- Неоніла Гнеповська. Енциклопедія сучасної України [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Фільмографія на animator.ru [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)