Вікіпедія

Нектарка капська

вид птахів
Нектарка капська
Самець капської нектарки
Самець капської нектарки
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Нектаркові (Nectariniidae)
Рід: Капська нектарка (Anthobaphes)
Cabanis, 1850
Вид: Нектарка капська
Біноміальна назва
Anthobaphes violacea
(Linnaeus, 1766)
Синоніми
Certhia violacea Linnaeus, 1766
Nectarinia violacea (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Anthobaphes violacea
Віківиди: Anthobaphes violacea
ITIS: 916396
МСОП: 22717695
NCBI: 1492857

Некта́рка капська[2] (Anthobaphes violacea) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Ендемік Південно-Африканської Республіки. Це єдиний представник монотипового роду Капська нектарка (Anthobaphes).

Опис

ред.
 
Самиця капської нектарки
 
Капські нектарки
 
Самець капської нектарки

Довжина птаха становить 16,5 см, з яких на хвіст припадає 8,1 см. Довжина крила становить 5,7 см. У самців голова, горло і спина яскраво-зелені, з синьо-зеленими і пурпуровими металевими відблисками. Верхня частина тіла оливково-зелена. Верхня частина грудей фіолетова, металево-блискуча, нижня частина грудей яскраво-оранжева, на животі забарвлення стає світло-оранжевим і жовтим. Хвіст чорнуватий, з видовжинеми центральними стерновими перами. У самиць верхня частина тіла оливково-зеленувато-сіра, нижня частина тіла оливково-жовтувата, живіт свілий. Крила і хвіст чорнуваті. Дзьоб чорний, довгий і вигнутий. У самців він довший, ніж у самиць. Очі темно-карі, лапи чорні. Молоді птахи подібні до самиць[4][5].

Таксономія

ред.

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис капської нектарки до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Мису Доброї Надії. Він використав французьку назву Le petit grimpereau a longue queue du Cap de Bonne Espérance та латинську назву Certhia Longicauda Minor Capitis Bonae Spei[6]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[7]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[7]. Одним з цих видів була капська нектарка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Certhia violacea[8]. У 1850 році німецький орнітолог Жан Луї Кабаніс виділив капську нектарку до монотипового роду Anthobaphes[9].

Поширення і екологія

ред.

Капські нектарки поширені на південному заході Південно-Африканської Республіки. Вони живуть у фінбоші (чагарникових заростях) і на пустищах[10][11]. Віддають перевагу заростям еріки і протеї. Живляться нектаром, комахами і павуками[12][13][14][15]. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин[16][17]. Сезон розмноження триває з лютого по листопад, з піком в квітні-травні. Гніздо овальне з бічним входом. в кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 13-16 днів, насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо через 14–22 дні після вилуплення, однак залишаються поблизу гнізда ще 5-15 днів.

Примітки

ред.
  1. ↑ BirdLife International (2016). Anthobaphes violacea.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 грудня 2021.
  4. ↑ Sinclair, Ian; Hockey, Phil; Tarboton, Warwick; Ryan, Peter (2011). Sasol Birds of Southern Africa: The Region's Most Comprehensively Illustrated Guide. Struik.
  5. ↑ Edgar Leopold Layard & Richard Bowdler Sharpe: The Birds of South Africa. 1875–1884, s. 309. 
  6. ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 649—651, Plate 33 fig 6.
  7. ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2021.
  8. ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 188.
  9. ↑ Cabanis, Jean; Heine, Ferdinand (1850). Museum Heineanum : Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt (нім.) (лат.). Т. Volume 1. Halberstadt: R. Frantz. с. 103.
  10. ↑ Chan, Chi-hang; Vuuren, Bettine Jansen van; Cherry, Michael I. (1 квітня 2011). Fynbos fires may contribute to the maintenance of high genetic diversity in orange-breasted sunbirds (Anthobaphes violacea) : research article. South African Journal of Wildlife Research (англ.). 41 (1). ISSN 2410-7220.
  11. ↑ Lauron, Elvin J.; Loiseau, Claire; Bowie, Rauri C. K.; Spicer, Greg S.; Smit, Thomas B.; Melo, Martim; Sehgal, Ravinder N. M. (2014). Coevolutionary patterns and diversification of avian malaria parasites in African sunbirds (Family Nectariniidae) (PDF). Parasitology. 142 (5): 635—647. doi:10.1017/s0031182014001681. ISSN 0031-1820. PMID 25352083. Архів оригіналу (PDF) за 6 серпня 2018. Процитовано 26 грудня 2021.
  12. ↑ Broekhuysen, G. J. (1963). The breeding biology of the orange-breasted sunbird Anthobaphes violacea (Linnaeus). Ostrich (англ.). 34 (4): 187—234. doi:10.1080/00306525.1963.9633478. ISSN 0030-6525.
  13. ↑ Zoeller, K. C.; Steenhuisen, S.-L.; Johnson, S. D.; Midgley, J. J. (15 березня 2016). New evidence for mammal pollination of Protea species (Proteaceae) based on remote-camera analysis. Australian Journal of Botany (англ.). 64 (1): 1. doi:10.1071/BT15111. ISSN 1444-9862.
  14. ↑ Turner, R.C.; Midgley, J.J. (2016). Sunbird-pollination in the geoflorous species Hyobanche sanguinea (Orobanchaceae) and Lachenalia luteola (Hyacinthaceae). South African Journal of Botany. 102: 186—189. doi:10.1016/j.sajb.2015.07.004. ISSN 0254-6299.
  15. ↑ Geerts, S. (8 червня 2016). Can short-billed nectar thieving sunbirds replace long-billed sunbird pollinators in transformed landscapes?. Plant Biology (англ.). 18 (6): 1048—1052. doi:10.1111/plb.12474. ISSN 1435-8603. PMID 27219484.
  16. ↑ Coetzee, A.; Seymour, C.L.; Spottiswoode, C.N. (2018). Investigating the origins of flower colour polymorphisms in sunbird-pollinated Erica (Ericaceae). South African Journal of Botany. 115: 282—283. doi:10.1016/j.sajb.2018.02.029. ISSN 0254-6299.
  17. ↑ Johnson, Christopher Michael; He, Tianhua; Pauw, Anton (15 травня 2014). Floral divergence in closely related Leucospermum tottum (Proteaceae) varieties pollinated by birds and long-proboscid flies. Evolutionary Ecology (англ.). 28 (5): 849—868. doi:10.1007/s10682-014-9712-0. ISSN 0269-7653.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нектарка_капська&oldid=39628099