Нед Ладд, або Лудд (англ. Ned Ludd), — легендарний підмайстер, ім'ям якого назвали рух луддитів.

Нед Ладд

Згідно з легендою, витоки якої можна прослідкувати до статті у газеті The Nottingham Review, що вийшла 20 грудня 1811 року (незалежного підтвердження цій історії немає), 1779 року він у нападі гніву зруйнував свою в'язальну машину, чи то після того, як наглядач відшмагав його за лінощі, чи після того, як він став об'єктом кпинів місцевої молоді[1][2]. Ця історія поширилася, і щоразу, як робітники під час акту саботажу ламали свої в'язальні машини, про це жартівливо казали: «Це зробив Нед Ладд»[3][4].

Коли у 1810-х рр. у Великій Британії з'явився рух луддизму (стихійні виступи робітників мануфактур проти впровадження машин і експлуатації робітників), вони присвоїли собі ім'я на той момент вже фольклорного персонажа «Капітана Ладда» (також відомого як «Король Ладд» або «Генерал Ладд») як свого уявного засновника і лідера. Так Ладд, справжнім ім'ям якого могло бути Едвард Ладлем (Edward Ludlam), став національним народним героєм Англії[5].

Примітки ред.

  1. Hammond, J.L.; Hammond, Barbara (1919). The Skilled Labourer 1760-1832 (pdf). London: Longmans, Green and co. с. 259. 
  2. Chase, Alston (2001) In a Dark Wood, Transaction Publishers, ISBN 978-0-7658-0752-6. С. 41
  3. George Gordon Lord Byron (2002) The Works of Lord Byron. Letters and Journals, Adamant Media Corporation, ISBN 978-1-4021-7225-0. С. 97
  4. Alsen, Eberhard (2000) New Romanticism: American Fiction, Routledge, ISBN 978-0-8153-3548-1. С. 43
  5. Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 (англ.)

Джерела ред.

  • Луддити [Архівовано 30 січня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  • Черняк Е. Б., Массовое движение в Англии и Ирландии в конце XVIII — начале XIX вв., М., 1962.
  • Thompson Е. P., The making of the English working class, L., 1963.
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.