Луддизм

Луддизм (англ. Luddites, [ˈlʌd.aɪts]) — термін, що утвердився в літературі, на позначення перших стихійних виступів робітників мануфактур (наприкінці 18-го — на початку 19 ст.) проти впровадження машин і капіталістичної експлуатації у Великій Британії.

Лідер луддизму, гравюра 1812 рік

Зображення двох луддитів, які нищать машину, що стало символом цього руху в 1812 році.

Назва «Луддизм» походить від імені легендарного підмайстра Неда Лудда (англ. Ludd), який зруйнував свій верстат. Розгортання руху луддитів було викликано розоренням ремісників та робітників мануфактур в ході промислового перевороту. Луддизм став специфічною формою боротьби робітників проти неналежних умов праці, низької заробітної плати, безробіття, що пов'язувалось у свідомості учасників руху із введенням машин.

Виступи луддитів почалися у Ноттінгемі та Шеффілді (наприкінці 60-х років 18 ст.). Наприкінці 70-х — на початку 90-х років бунти проти машин поширилися на Ланкашир, Вілтшир та низку інших графств.

Потужний підйом руху луддитів відбувався наприкінці 1811 — на початку 1813 років. Масові руйнування машин (а іноді й цілих фабрик) мали місце в Арнолді, Ноттінгемі, Лідсі, Шеффілді, Манчестері та інших містах. Луддити проводили таємні збори та тренування, а іноді навіть засилали шпигунів до ворожих лав.

Переляканий парламент кинув проти бунтівників війська. У 1812 вдруге (вперше в 1769) була введена смертна кара за руйнування машин. За псування машин 17 луддитів стратили, тисячі — відправили в заслання до колоній.

Останні великі спалахи луддизму відбулися протягом 1816—1820 років.

Див. також

• Неолуддизм

Джерела

• Луддити [Архівовано 30 січня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Черняк Е. Б., Массовое движение в Англии и Ирландии в конце XVIII — начале XIX вв., М., 1962. (рос.)
• Thompson Е. P., The making of the English working class, L., 1963. (англ.)