Негритя́нська ра́са — одна з людських рас, відноситься до так званих малих рас. Поширена в тропічних районах Африки на півдні від Сахари. Внаслідок работоргівлі представники негритянської раси були переселені до Нового Світу, де тепер становлять значну частку населення, а в деяких регіонах, наприклад, в Карибському, переважають. Негритянська раса разом з центральноафриканською[ru] і південноафриканською[ru] входять до складу великої негроїдної раси[1]. Представники негритянської раси становлять абсолютну більшість серед усіх негроїдів[2][3].

Негритянська раса поряд з негрільською (центральноафриканською), бушменською (південноафриканської) і іншими виділяється в складі екваторіальної (австрало-негроїдної) раси[ru] в класифікації Я. Я. Рогінського і М. Г. Левіна[ru][4]. У роботах Г. Ф. Дебеца популяції негритянського типу представлені як суданська, нілотська і південноафриканська малі раси африканської гілки негро-австралоїдної раси[5][6], в дослідженнях В. В. Бунака — як суданська, нілотська і негро-гвінейська малі раси африканської гілки тропічного расового стовбура[7][8].

У літературі, що випускається за межами пострадянського простору, стосовно негритянської раси найчастіше застосовують термін «негроїдна» у вузькому сенсі (без пігмеїв і койсаноїдів)[9].

Ознаки ред.

 
Представники народу акан (Кот-д'Івуар)

Якщо не брати до уваги порівняно велику довжину тіла і слабкий ріст вусів і бороди, всі інші негроїдні ознаки у представників негритянської малої раси виражені найбільш чітко. В цілому негритянська раса характеризується наступними ознаками[10][3] :

Типи ред.

Представники негритянської раси різних регіонів досить сильно відрізняються за своїми расовими ознаками: відзначається відмінність у відтінках кольору шкіри, розрізняються ширина носа, товщина губ, а також довжина тіла і деякі інші ознаки[11]. Традиційно виділяють кілька локальних варіантів негритянської раси, званих антропологічними типами[12][13]:

Про наявність зазначених типів можна говорити лише приблизно, оскільки всі ці антропологічні типи слабо вивчені, а деякі варіанти так і залишаються недослідженими та неописаними[3][13].

По межах ареалу негритянські раси зустрічаються різного роду перехідні та змішані антропологічні типи — з домішками ефіопської, центральноафриканської, південноафриканської й південноєвропеоїдної рас. Зокрема, у скотарів, що живуть в саванах Західної та Східної Африки, простежується домішка південних європеоїдів і веддоїдів[ru]— в цих популяціях відзначаються високий зріст, часто мають світлішу шкіру, слабше виражений прогнатизм, більш виступає і менш широкий ніс і інші ознаки[14].

Примітки ред.

  1. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  2. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  3. а б в Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167.
  4. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 163—165.
  5. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  6. [1] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
  7. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 165—166.
  8. [2] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
  9. Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Происхождение негрской расы. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
  10. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
  11. Брук С. И., Чебоксаров Н. Н. Расы человека / Редкол.: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко, А. Н. Кожановский, Л. Е. Куббель, В. М. Макаревич, А. И. Першиц, В. В. Пименов, П. И. Пучков, Н. Е. Руденский, В. А. Тишков; гл. ред. Ю. В. Бромлей; Науч.-ред. совет изд-ва «Советская энциклопедия», АН СССР; Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая // Народы мира: историко-этнографический справочник. — М. : «Советская энциклопедия», 1988. — 21 квітня. — С. 17, 23.
  12. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167—168.
  13. а б Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Первые настоящие негроиды: голоцен. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
  14. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)

Література ред.

Посилання ред.