Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили» — комплекс пам'яток в селі Пляшева Дубенського району Рівненської області, місце вшанування пам'яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»
Назва на честь битва під Берестечком
50°20′57″ пн. ш. 25°11′39″ сх. д. / 50.3491666666947779° пн. ш. 25.19416666669478033° сх. д. / 50.3491666666947779; 25.19416666669478033Координати: 50°20′57″ пн. ш. 25°11′39″ сх. д. / 50.3491666666947779° пн. ш. 25.19416666669478033° сх. д. / 50.3491666666947779; 25.19416666669478033
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Рівненська область, Дубенський район с. Пляшева, вул. Козацької Слави, 26
Найближче місто Берестечко
Засновано 1966
Оператор Міністерство культури України, Департамент культурної спадщини та культурних цінностей
Вебсторінка berestechko.org
Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви». Карта розташування: Україна
Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»
Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» (Україна)
Мапа

CMNS: Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» у Вікісховищі

Битва під Берестечком відбулась саме в цій місцевості — поблизу міста Берестечко, сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з поневолювачами рідної землі — польською шляхтою.

Історія ред.

Комплекс заповідника в основному був створений до 1914 року. У 1912 році на острів Журавлиха перенесли з села Острова дерев'яну церкву св. Михайла, пам'ятку XVII ст.

У 1910-1914 роках в пам'ять про полеглих козаків була побудована церква-меморіал св. Георгія Переможця. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. В нижньому ярусі будівлі церкви розміщений саркофаг із кістками козаків. В цей же час споруджено приміщення для монастирського скита — тепер це приміщення музею. У народі це місце назвали «Козацькі Могили».

Заповідник створений у 1966 році як музей-заповідник «Козацькі могили». У 1980-1990-ті роки під керівництвом доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова виконано великий обсяг археологічних досліджень козацької переправи, що дозволило поповнити фонди музею унікальними знахідками.

У 1991 році урочисто відкрито пам'ятник козакам та селянам-повстанцям скульптора Анатолія Куща. В тому ж році заповідник отримав статус державного.

У 2008 році заповідник отримав статус національного.[1]

Директори заповідника ред.

  • Галабуз Леонід Сергійович

Склад заповідника ред.

На території заповідника «Поле Берестецької битви» розташовані такі пам'ятки:

  • Михайлівська церква XVII ст. в якій, за переказами, бували Б. Хмельницький, Іван Богун та інші козацькі полководці.
  • Церква св. Георгія Переможця. Побудована на початку XX ст., з розписами Івана Їжакевича та інших майстрів. У нижньому ярусі — саркофаг з козацькими кістками, до нього веде підземний перехід з Михайлівської церкви.
  • Урочище Монастирщина — козацьке кладовище XVII ст.
  • Урочище Гайок — місце бою трьохсот козаків, які прикривали відхід війська.
  • Урочище Козакова Яма — місце загибелі останнього оборонця важливого рубежу.
  • Урочище Козацька Переправа — місце переправи козацького війська через річку Пляшівку, об'єкт багаторічних археологічних досліджень.
  • Урочище в с. Острові, де стояла Михайлівська церква в XVII ст. і біля якої був похований духівник війська Б. Хмельницького — константинопольський посланець Йоасаф.

Музей заповідника експонує унікальні археологічні знахідки часів Берестецької битви 1651 року. Музей працює щоденно з 9 до 18 год., без вихідних та перерв на обід.[2].

Під час розкопок знайдені кістки загиблих донських козаків[3] які воювали на стороні Запорозької січі (можливо донський курень).

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.