Науменко Олександр Артемович

Олекса́ндр Арте́мович Нау́менко (нар. 11 вересня 1950) - кандидат технічних наук, професор кафедри сервісної інженерії матеріалів в машинобудуванні імені О. І. Сідашенка Державного біотехнологічного університету.

Науменко Олександр Артемович
Народився11 вересня 1950(1950-09-11) (74 роки)
с. Циркуни, Харківської області
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьнауковець
Alma materХарківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства
ЗакладДержавний біотехнологічний університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат технічних наук
Нагороди
Заслужений працівник освіти України Почесна грамота Міністерства освіти і науки України Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти» Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава»

Біографія

ред.

Олександр Артемович народився 11 вересня 1950 року в с. Циркуни Харківської області.

З 1967 по 1972 роки навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства здобувши кваліфікацію інженера-механіка.

Потягом 1973 по 1976 роки працював інженером, молодшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства.

З 1976 року працював старшим науковим співробітником, асистентом, старшим викладачем, доцентом, деканом, завідувачем кафедри у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства.

У 1983 році захистив кандидатську дисертацію «Обоснование технологических показателей и оптимальных мощностей многономенклатурных линий восстановления деталей сельскохозяйственной техники».

У 1986 році Олександру Артемовичу було присвоєно вчене звання доцента.

З 1991 року працював в складі робочих груп МОН України над методологічним удосконаленням навчального процесу.

У 2001 році Олександру Артемович було присвоєно вчене звання професора.

З 2003 року член оргкомітету щорічних Всеукраїнських студентських олімпіад та конкурсів студентських наукових робіт.

У 2003 році обрано академіком Інженерної академії України.

У 2005 році Олександр Артемович був обраний завідувачем кафедри технічних систем і технологій тваринництва.

У 2008 році обраний і призначений директором навчально-наукового інституту технічного сервісу.

З 2015 року член комісії Польської Академії наук.

У 2019 році обраний членом Галузевої експертної ради НАЗЯВО.

У 2020 ооці ввійшов до складу експертів з акредитації освітніх програм.

З 2021 року працює професором кафедри сервісної інженерії матеріалів в машинобудуванні імені О. І. Сідашенка Державного біотехнологічного університету.

Праці

ред.

Науменко Олександр Артемович має понад 200 наукових і методичних праць. Автор 4 підручників й понад 10 посібників з грифом МОН, 2 з яких видано за кордоном. Має 12 патентів на винаходи.

Відзнаки та нагороди

ред.
  • Почесна грамота Міністерства аграрної політики (1999)
  • Відзнака «Відмінник освіти України» (2000)
  • Дипломант конкурсу «Вища щкола Харківщини — кращі імена» в номінації «Кращий декан» (2001)
  • Дипломант конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Кращий декан»; відзнака «Відмінник аграрної освіти» (2002)
  • Дипломант конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Кращий декан»(2003)
  • Відзнака «Відмінник технічної служби» (2003)
  • Трудова відзнака Міністерства аграрної політики «Знак пошани» (2003)
  • Присвоєно звання «Почесний громадянин села Циркуна» (2005)
  • Почесна грамота Міністерства аграрної політики (2006)
  • Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2008)
  • Дипломант конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Кращий декан» (2010)
  • Знак «Слобожанська слава» (2010)
  • Почена грамота Міністерства аграрної політики (2012)
  • Почесне звання «Заслужений працівник освіти України 2015» (2015)

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Науменко Олександр Артемович: біобібліогр. покажчик праць за 1975—2020 рр. / уклад. Е. М. Бочарова, Т. О. Рудич, Т. Б. Богданова; наук. ред. Н. М. Ніколаєнко; Наук. б-ка ХНТУСГ.— Харків, 2020.— 96 с.— (Серія: «Біобібліографія вчених ХНТУСГ»; Вип. 13).

Посилання

ред.