Відкрити головне меню

Науменко Владлен Васильович (1 листопада 1947, Орша) — український радянський футболіст, тренер, арбітр, український футбольний функціонер. Брат Юрія Науменка. Майстер спорту СССР (1968). З 1997 року делегат Федерації футболу України.

Ф
Владлен Науменко
Особові дані
Повне ім'я Владлен Васильович
Науменко
Народження 5 жовтня 1947(1947-10-05) (72 роки)
  Орша, БРСР, СРСР
Зріст 178 см
Вага 77 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964—1970 СРСР «Авангард» (Тернопіль) 116 (7)
1971 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв)  ? (3)
1972 СРСР «Металург» (Шимкент)  ? (?)
1972—1973 СРСР «Зірка» (Тирасполь)  ? (?)
1974 СРСР «Ністру» (Кишинів) 0 (0)
1974—1980 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв) 204 (6)
1979 СРСР «Кристал» (Херсон) 15 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1980 СРСР «Океан» (Миколаїв)
1992 Україна «Евіс» (Миколаїв)
2006—2007 Україна «Миколаїв-2»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравцяРедагувати

У футбол починав грати в Тернополі. Протягом семи років грав у клубі «Авангард» (Тернопіль), у складі якого в 1968 році став чемпіоном України.

У 21 рік отримав звання Майстра спорту СРСР, виступаючи за збірну «Авангарду» в першості СРСР серед товариств і відомств (1965 — чемпіон)[1].

Наприкінці 1970 року на запрошення Євгена Лемешка перейшов у «Суднобудівник» (Миколаїв). У 1971 році провів сезон за «корабелів», після закінчення якого був призваний в армію. Службу проходив у тираспольській «Зірці».

З 1974 знову грав в Миколаєві за «Суднобудівник». За 6 років провів 204 гри, забив 6 м'ячів, був капітаном команди.

Свого часу тренувався у складі «Ністру» (Кишинів). Влітку 1980 року перейшов до херсонського «Кристалу», в якому й завершив кар'єру гравця.

Кар'єра тренераРедагувати

З 1980 року — на тренерській роботі у м. Миколаїв. Спочатку працював у команді КФК «Океан» (Миколаїв), потім у «Суднобудівнику».

З 1982 року з невеликою перервою працював у ДЮСШ «Суднобудівник» (нині — СДЮШОР «Миколаїв»). Наприкінці 80-х років паралельно був тренером юнацької збірної УРСР. У 1989 році разом з Валерієм Шведюком привів команду до виграшу кубка ЦК ВЛКСМ «Надія». Тричі посідав друге і один раз — третє місця[1].

У 1992 році працював головним тренером «Евіса» (Миколаїв). Залучив до команди Забранського, Мизенка, Ульяницького й інших[1]. Однак за підсумками сезону команда вилетіла з вищої ліги.

У 2000-х роках працював у Миколаївській обласній федерації футболу. Інспектував матчі чемпіонату області.

ДосягненняРедагувати

  •   Чемпіонат УРСР з футболу

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати