Гебдовська Наталія Олександрівна
Наталія Олександрівна Гебдовська (15 червня 1910, Харбін — 19 листопада 2004, Київ) — українська радянська акторка театру і кіно. Брала участь у зйомках кінострічок Олександра Довженка. Почесна громадянка міста Березань (2002)[1].
| Наталія Гебдовська | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Наталія Олександрівна Гебдовська | |||
| Народилася | 15 червня 1910 Харбін, Хейлунцзян[d], Династія Цін | |||
| Померла | 19 листопада 2004 (94 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (1934) | |||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Національна спілка театральних діячів України, Кіностудія ім. О. Довженка і Донецький обласний російський театр юного глядача | |||
| Чоловік | Адольф Летичевський | |||
| Діти | Олександр Летичевський | |||
| IMDb | nm4580123 | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народилася 15 червня 1910 року в місті Харбіні (нині КНР). Дитячі роки провела в Березані. У 1934 році закінчила Київський музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.
Вперше знялася у кіно (в масових епізодах) у фільмі «Джальма» (1927)[2]. Брала участь в роботі над картинами О. Довженка «Іван» (1928, епізод, в титрах прізвище актриси відсутнє) і «Щорс» (масові епізоди).
Від 1926 року акторка Селянського пересувного театру.
З 1934 по 1937 рік — акторка Театру Червоної Армії.
У 1938 році грала в Донецькому театрі югого глядача.
Після радянсько-німецької війни працювала в Київському державному театрі імені Івана Франка, а також заступником голови Українського театрального товариства.
Мешкала у Києві. Померла на 95-му році життя 19 листопада 2004 року. Похована разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 8а).
Родина
ред.- Чоловік — актор Київського державного театру російської драми Адольф Летичевський (1914—1941).
- Син — науковець-кібернетик, доктор фізико-математичних наук Олександр Летичевський (1935—2019).
- Онук — науковець-кібернетик, доктор фізико-математичних наук Олександр Летичевський (нар. 1960).
- Онук — актор Київського державного театру російської драми Фелікс Летичевський (1963—1996)[3].
- Син — науковець-кібернетик, доктор фізико-математичних наук Олександр Летичевський (1935—2019).
Творчість
ред.- Вибрана фільмографія
- «Борислав сміється» (1927);
- «Багата наречена» (1937);
- «Зигмунд Колосовський» (1946);
- «Нескорені» (1945);
- «Далеке і близьке» (1957);
- «Партизанська іскра» (1957);
- «Тронка» (1971)[4];
- «Камінний господар» (1971);
- «Пропала грамота» (1972);
- «Право на любов» (1977);
- «Підпільний обком діє» (1978);
- «Женці» (1978);
- «Хліб дитинства мого» (1978);
- «Капіж» (1981);
- «Два дні на початку грудня» (1981);
- «Високий перевал» (1981);
- «За покликом серця» (1985);
- «Володя великий, Володя маленький» (1985);
- «Кармелюк» (1985);
- «Загін спеціального призначення» (1987);
- «Нині прослався син людський» (1990);
- «Останній бункер» (1991);
- «Вперед, за скарбами гетьмана» (1993);
- «Острів любові» (1995);
- Автор книг
Примітки
ред.- ↑ Наша гордість. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
- ↑ Мене дражнили Ґретою Ґарбо (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
- ↑ а б Андромаха. Спогади, вірші
- ↑ «Тронка» «Національна спілка кінематографістів України»
- ↑ Наталя Гебдовська. Андромаха. Спогади, вірші. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
Посилання
ред.- kino-teatr.ru [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.](рос.)