Наска (хребет)

хребет

Хребет Наска — океанічний хребет, розташований на плиті Наска біля західного узбережжя Південної Америки. Ця плита та хребет зазнають субукцію під Південноамериканську плиту по конвергентній границі, відомій як Перуансько-Чилійський жолоб, зі швидкістю 7,7 см/рік..[1] Хребет Наска розпочав субдукцію у точці 11° S, приблизно 11,2 Ма, і поточне місце субдукції становить 15° S.[2] Хребет складається з аномально товстої базальтової океанічної кори, що в середньому становить 18 ± 3 км.[3] Ця субдукція плоскої плити була пов'язана з підйомом басейну Піско[4], припиненням вулканізму Анд та підняттям дуги Фіцкарральда у Південній Америці приблизно 4 Ма[5]

Наска
NazcaRidgeMap.jpg

18° пд. ш. 79° зх. д. / 18° пд. ш. 79° зх. д. / -18; -79Координати: 18° пд. ш. 79° зх. д. / 18° пд. ш. 79° зх. д. / -18; -79
Країна Flag of Peru (state).svg Перу
Тип Океанічні хребти
Ідентифікатори і посилання
Наска. Карта розташування: Перу
Наска
Наска
Наска (Перу)

МорфологіяРедагувати

Хребет Наска має ширину близько 200 км, довжину — 1100 км та батиметричний рельєф — 1500 м[6] Похил схилів становить 1-2 градуси.[6] Хребет знаходиться на глибині 4000 м нижче рівня моря, вище рівня вуглеродної компенсації[en].[6] Хребет покрито пелагічним вапном завтовшки 300—400 м.[6] Згідно аналізу хвиль Релея[en] хребет має середню товщину кори 18 ±3 км[3], проте місцями досягає потужності 35 км.[7] Це значення аномально велике для океанічної кори.[3] Для порівняння, підстилаюча плита Наска, має товщину 6 — 8 км, середньосвітове значення — близько 7 км.[7]

УтворенняРедагувати

Вік базальту, частини хребта Наска, яка зазнає субдукції у Перуансько-Чилійському жолобі — 31 ± 1 Ma, у місці примикання хребта Наска і хребта острова Пасхи — 23 ± 1 Ма..[8] Базальт також використовувався, щоб з'ясувати, що хребет Наска та хребет острова Пасхи утворено з одного джерела магми, хребет острова Пасхи утворено після того як плита Наска змінила напрям руху.[8] Утворення розпочалось вздовж спредингового центру Тихоокеанський-Фараллон/Наска,[6] і було связано з вулканізмом гарячої точки. Найімовірніше місце розташування гарячої точки між островом Пасхи[9] та Сала-і-Гомес[8] . Хребет головним чином складається з базальтів серединно-океанічних хребтів, які вивергалися на плиті Наска, коли плиті було вже 5-13 Ма.[8] Досліджуючі радіоізотопні данні науковці прийшли до висновку що джерело магми знаходилось на глибині приблизно 95 км з 7 % плавленням.[8] Хребет Наска має продовження на Тихоокеанській плиті — плато Туамоту.[9][2]

Історія субдукції та міграціїРедагувати

Плита Наска розпочала субдукцію у Перуансько-Чилійському жолобі 11,2 Ма у точці 11° S.[2] Через косу орієнтацію хребта до зони колізії плит Наска-Південна Америка, хребет перемістився на південь уздовж активного краю до його поточного місця розташування — 15° S.[2] Спираючись на дзеркальне співвідношення плато Туамоту, підраховано, що 900 км хребта Наска вже зазнали субдукції. Швидкість міграції з часом сповільнювалася, до 10,8 Ма — 7,5 см/рік, 10,8-4,9 Ма — до 6,1 см/рік. Поточна швидкість міграції хребта становить 4,3 см/рік.[2] Поточна швидкість субдукції плити — 7,7 см/рік.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Regard, V.; Lagnous, R.; Espurt, N.; Darrozes, J.; Baby, P.; Roddaz, M.; Calderon, Y.; Hermoza, W. (2009). Geomorphic evidence for recent uplift of the Fitzcarrald Arch (Peru): A response to the Nazca Ridge subduction. Geomorphology 107 (3–4): 107–117. doi:10.1016/j.geomorph.2008.12.003. 
  2. а б в г д Hampel, Andrea (2002). The migration history of the Nazca Ridge along the Peruvian active margin: a re-evaluation. Earth and Planetary Science Letters 203 (2): 665–679. doi:10.1016/S0012-821X(02)00859-2. 
  3. а б в Woods, T.M.; Okal, E.A. (1994). The structure of the Nazca Ridge and the Sala y Gomez seamount chain from dispersion of Rayleigh waves. Geophysical Journal International 117: 205–222. doi:10.1111/j.1365-246X.1994.tb03313.x. 
  4. Dunbar, Robert B.; Marty, Richard C.; Baker, Paul A. (1990). Cenozoic marine sedimentation in the Sechura and Pisco basins, Peru. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 77 (3–4): 235–261. doi:10.1016/0031-0182(90)90179-B. 
  5. Espurt, N.; Baby, P.; Brusset, S.; Roddaz, M.; Hermoza, W.; Regard, V.; Antoine, P.-O.; Salas-Gismondi, R. та ін. (1 червня 2007). How does the Nazca Ridge subduction influence the modern Amazonian foreland basin?. Geology (англ.) 35 (6): 515. ISSN 0091-7613. doi:10.1130/g23237a.1. 
  6. а б в г д Hampel, Andrea; Kukowski, Nina; Bialas, Joerg; Huebscher, Christian; Heinbockel, Raffaela (1 лютого 2004). Ridge subduction at an erosive margin: The collision zone of the Nazca Ridge in southern Peru. Journal of Geophysical Research: Solid Earth (англ.) 109 (B2). ISSN 2156-2202. doi:10.1029/2003jb002593. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 2 травня 2020. 
  7. а б Tassara, Andrés; Götze, Hans-Jürgen; Schmidt, Sabine; Hackney, Ron (2006). Three-dimensional density model of the Nazca plate and the Andean continental margin. Journal of Geophysical Research (англ.) 111 (B9). ISSN 0148-0227. doi:10.1029/2005jb003976. 
  8. а б в г д Ray, Jyotiranjan S.; Mahoney, John J.; Duncan, Robert A.; Ray, Jyotisankar; Wessel, Paul; Naar, David F. (1 липня 2012). Chronology and Geochemistry of Lavas from the Nazca Ridge and Easter Seamount Chain: an ∼30 Myr Hotspot Record. Journal of Petrology (англ.) 53 (7): 1417–1448. ISSN 0022-3530. doi:10.1093/petrology/egs021. 
  9. а б Pilger, R.H.; Handschumacher, D.W. (1981). The fixed hotspot hypothesis and origin of the Easter-Salas y Gomez-Nazca trace. Geological Society of America Bulletin 92 (7): 437–446. doi:10.1130/0016-7606(1981)92<437:TFHAOO>2.0.CO;2. 

ПосиланняРедагувати

  • Jyotiranjan S. Ray (June 2012). Chronology and Geochemistry of Lavas from the Nazca Ridge and Easter Seamount Chain: an ∼30 Myr Hotspot Record. Journal of Petrology (Oxford University Press) 53 (6): 1417–1448. doi:10.1093/petrology/egs021.