Нарцотто далле Карчері

Нарцотто далле Карчері (італ. Narzotto dalle Carceri; д/н — 1264) — триарх північного і південного Негропонте в 12471264 роках.

Нарцотто далле Карчері
Помер 1264
Діяльність правитель

ЖиттєписРедагувати

Походив зі шляхетського веронського роду далле Карчері. Син Маріно I, триарха НЕгропонте, і Маргарити да Пегорарі ді Меркануово. Спадкував владу 1247 року. Втім стикнувся з роздрібненістю володінь. На півнчоі його співтриархом був Гвідо далле Карчері, а на півдні — Карінтана, дружина Вільгельма II, князя Ахейського.

1250 року після смерті Гвідо стикнувся з новим суперником —Отоном де Сіконом, чоловіком Феліції далле Карчері, доньки Гвідо. З ним почав боротьбу за північний Негропонте. 1255 року після смерті Карінтани зайняв усі її землі. Але проти Нарцотто виступив князь Ахейський.

1256 року Нарцотто уклав союз з Гульєльмо I, триархом центрального Негропонте, венеціанцями та Гі I де ла Рошем, герцогом Афінським. У 1257 році з огляду на складну ситуацію та неможливість протистояти останньому вимушений був погодитися визнати зверхність Венеції та надати їй низки привілеїв в торгівлі та оподаткуванні. Втім 1258 року союзники зазнали поразки від Вільгельма II Ахейського. 1259 року вимушений був супроводжувати того у поході до Фессалії, але у битві біля Пелагонії військо Вільгельма II зазнало поразки від візантійців, а він сам потрапив у полон.

Нарцотто далле Карчері зумів повернути собі усі володіння, але зрештою 1262 року підтвердити угоди з Венецією 1257 року. Помер 1264 року. Влада перейшла до його сина Маріно II.

РодинаРедагувати

Дружина — Феліза (Феліція), донька Гульєльмо I далле Карчері, триарха центрального Негропонте

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • R.-J. Loenertz, Les seigneurs tierciers de Négropont de 1205 à 1280, a Byzantion, XXXV (1965), pàgs. 243 i ss, 248—256: 273
  • D. Jacoby, La Féodalité en Grèce médiévale: the "Assises de Romanie, París 1971