Наокуні Номура (яп. 野村直邦; 15 травня 1885, Хіокі12 грудня 1973) — японський офіцер, адмірал Імператорського флоту.

Наокуні Номура
яп. 野村直邦
Народився 15 травня 1885(1885-05-15)[1]
Hiyoshi-chō Yoshitoshid, Японія
Помер 12 грудня 1973(1973-12-12)[1] (88 років)
Країна  Японія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Naval War College[d], Військова академія флоту Японії і Tsurumaru High Schoold
Учасник Друга світова війна
Посада Міністр флоту Японіїd
Військове звання адмірал
Нагороди
Медаль Перемоги (Великобританія)
Медаль Перемоги (Великобританія)
Військова медаль 1918-1920
Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
Медаль Китайського інциденту 1937 Орден Вранішнього сонця 1 класу Орден Золотого шуліки 3 класу
Пам'ятна медаль «2600 років Японії»
Пам'ятна медаль «2600 років Японії»
Орден Священного скарбу 1 класу Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія»
Орден німецького орла
Орден німецького орла
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу

Біографія ред.

20 листопада 1907 року закінчив 35-й клас Імператорської військово-морської академії, зайняв 43-є місце з 172 курсантів. Служив крейсерах «Іцукусіма» і «Касіма». В кінці 1908 року був призначений на есмінці «Яйой» і «Камікадзе». Після завершення курсу морської артилерії і базової торпедної підготовки був призначений на лінкор «Акі».

Згодом Номура служив на великій кількості судів раннього японського флоту, включаючи канонерський катер «Тацута», крейсер «Чіода», канонерський катер «Маньшу» та крейсер «Асо».

В кінці 1913 року був призначений на есмінець «Яйой», потім — «Кашіва», після чого став командиром есмінця «Ширакумо». В 1920 році закінчив Військово-морське штабне училище з відзнакою. Займав ряд штатних посад, зокрема з серпня 1922 по вересень 1924 рок був військово-морським аташе в Німеччині.

В квітні 1927 року був членом японської делегації на Женевській військово-морській конференції. В грудні 1928 року став командиром тендера підводних човнів «Чогей». В 1929 році частиною японської делегації на переговорах щодо Лондонського військово-морського договору в Німеччині. Після повернення в Японію прийняв командування крейсером «Хагуро». З лютого 1932 по жовтень 1933 року — командир авіаносця «Кага». В 1934 році був комендантом училища підводників.

З 1934 року займав численні посади в Генштабі імператорського флоту, включаючи посаду голови морської розвідки в 1937 році. З листопада 1939 по вересень 1940 року — командувач 3-м флотом.

З листопада 1940 по серпень 1943 року — військово-морський аташе в Берліні. Під час свого перебування в Німеччині активно намагався придбати новітні військові технології для Японії, особливо щодо розробок, пов'язаних з підводними човнами і літаками. Номура повернувся в Японію на підводному човні U-511, який був подарований Японії Адольфом Гітлером і переданий до складу Імператорського флоту Японії як RO-500.

Після повернення в Японію ненадовго був головнокомандувачем військово-морським округом Куре. З 17 по 22 липня 1944 року займав посаду міністра флоту. На останніх етапах війни на Тихому океані служив головнокомандувачем військово-морським округом Йокосука і флотом морського супроводу. 15 жовтня 1945 року вийшов у відставку.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Billings, Richard N. (2006). Battleground Atlantic: How the Sinking of a Single Japanese Submarine Assuredthe Outcome of World War II. NAL. ISBN 0-451-21766-7.
  • Boyd, Carl (2002). Hitler's Japanese Confidant: General Oshima Hiroshi and Magic Intelligence, 1941–1945. University Press of Kansas. ISBN 0-7006-1189-4.
  • Toland, John (1992). The Rising Sun: The Decline and Fall of the Japanese Empire, 1936–1945. Modern Library. ISBN 0-8129-6858-1.
  • Zacharias, Ellis M. (2003). Secret Missions: The Story of an Intelligence Officer. Naval Institute Press. ISBN 1-59114-999-1.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б в TracesOfWar