Найда Олександр-Михайло Степанович

Олександр-Михайло Степанович Найда (15 вересня 1893(18930915) року, м. Чернівці, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина — 1920 рік, Біле море, РСФРР) — громадський діяч, поручник УГА.

Найда Олександр-Михайло Степанович
Народився	15 вересня 1893(1893-09-15) Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	1920 Біле море, Росія
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Місце проживання	Чернівці
Діяльність	військовослужбовець, громадський активіст
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Знання мов	українська
Учасник	Перша світова війна і Радянсько-українська війна (1917—1921)
Членство	Українська Галицька армія і Червона Українська Галицька Армія
Військове звання	поручник
Звання	Поручник

Життєпис

Народився в м. Чернівці в родині рахункового урядовця магістрату, згодом рахункового ревізора та рахункового радника і українського громадського діяча Степана Найди, що мешкав за адресою вул. Руська, 67, згодом вул. Руська,15 та  Кучурівська, 11а.

В 1902/1903 навчальному році навчався в підготовчому класі 2-ї Чернівецької державної українсько-німецької гімназії, в 1903/4 — 1910/11 навчальних роках пройшов тут повний курс гімназійного навчання і влітку 1911 р. склав матуральні іспити.

Член української молодіжної команди Чернівців з футболу в 1909 р., чию визначну техніку гри в матчі з польською збірною 20.06.1909 р. та блискучу гру як нападника в матчі з єврейською збірною 01.10.1909 р. відзначала чернівецька преса. В наступних роках обслуговував матчі футбольного чемпіонату Чернівців як кваліфікований арбітр.

З 1911 р. студент юридичного факультету Чернівецького університету. Один з засновників 21.12.1913 р. (разом з К. Купчанком та А. Циґанеком) українського академічного козацтва «Чорноморе», член його правління в 1913—1914 рр. В зимовому семестрі 1913—1914 р. правління козацтва «Чорноморе» складалося виключно з майбутніх старшин УГА — Августина Циґанека, Михайла Горна, Олександра Найди, Корнеля Купчанка.

Виконавець українських танців (разом з майбутніми старшинами УГА О. Драґаном та М. Гарасом) в балетному дивертисменті «Танці в картинах», влаштованому «Товариством друзів мистецтва на Буковині» в травні 1913 р.

Військову службу розпочав як кадет резерву 2-ї компанії 41-го (Буковинського) полку піхоти крайової оборони. В 1915 р. отримав вогнепальне поранення правої гомілки в 1915 р., яке лікував в військовому шпиталі м. П'єштяни (тепер Словаччина).

01.01.1916 р. іменований лейтенантом резерву, 01.05.1918 р. оберлейтенантом резерву 41-го полку піхоти. Нагороджений бронзовою медаллю за військові заслуги «Signum Laudis» з мечами на стяжці хреста за військові заслуги та срібною медаллю за мужність другого класу.

Командир організованого 08.12.1918 р. 3-го похідного куреня 24 полку піхоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка, який 15.12.1918 р. склав присягу на вірність українській державі на площі Ринок в Коломиї, а 16.12.1918 р. рушив на Львів. 3/24 курінь воював у складі групи «Старе село» (командир сотник О. Микитка), відбивши від поляків села Велику і Малу Солонки, а 27.12.1918 р. зазнавши невдачі в атаці на с. Сокільники.

Важко захворів і в кінці грудня 1918 р. мусів відійти до шпиталю. З 29.12.1918 р. 3/24 курінь перейшов як резерв на відтинок фронту «Козельники», у січні 1919 р. увійшов до складу новосформованої 2-ї (Коломийської) бригади УГА з осідком в с. Зубра під Львовом, яка після переходу за Збруч  увійшла до армійської групи генерала А. Кравса в поході УГА на Київ, а під час реорганізації ЧУГА весною 1920 р. була реорганізована в 2-ий полк піхоти у складі 3-ї бригади ЧУГА.

Наприкінці квітня 1920 р. арештований більшовиками в числі великої групи старшин УГА та ув'язнений в концтаборі Кожухів під Москвою. 16.06.1920 р. етапований із концтабору Кожухів до Архангельська і далі Білим морем на Соловки. У дорозі за наказом ВЧК баржу з в'язнями затоплено в відкритому морі. В числі відомих на сьогодні замордованих 135-и старшин УГА числився і «Найда Олексій Степанович, поручник».

У літературі помилково іменується Олексієм або Омеляном Найдою.

Джерела

• Володимир Старик. Найда Олександр-Михайло Степанович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: — О.Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 683—684.

Література

1. Mettspiel. // «Bukowinaer Post». — 1909. — 22 червня.
2. Ein stürmische Fußball-Match. // «Czernowitzer Tagblatt». — 1909. — 5 жовтня.
3. Іменованє. // «Буковина». — 1916. — 5 лютого.; Auszeichnung. // «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» und «Czernowitzer Tadblatt». — 1918. — 8 лютого.
4. Нарис історії ІІІ-го куріня 24-го полку піхоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка. // «Літопис Червоної Калини». — 1930. — Ч. 10. — С. 7—11.
5. Д. М. 2-га Коломийська Бриґада. / Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях. (Матеріяли до історії). — Вінніпеґ: Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1958. — С. 88—89.
6. Старшини УГА — в'язні Кожухова. / Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях. (Матеріяли до історії). Том четвертий. — Вінніпеґ: Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1968. — С. 157.
7. Запутович Ф. Третя Бережанська Бриґада (Спогад). // Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник. Нью Йорк-Париж-Сідней-Торонто: «Видавництво Бережани». — 1970. — С. 456.
8. Дойков Ю. Красный террор. Россия, Украина… 1917—1924. — Архангельск, 2008. — С. 349.