Навоїйська ТЕС
Навоїйська ТЕС — теплова електростанція в Узбекистані.
 | ||||
| 40°09′29″ пн. ш. 65°18′41″ сх. д. / 40.15806000002777409° пн. ш. 65.31139000002778516° сх. д.Координати: 40°09′29″ пн. ш. 65°18′41″ сх. д. / 40.15806000002777409° пн. ш. 65.31139000002778516° сх. д. | ||||
| Країна |  Узбекистан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Узбекистан, Узбекистан | |||
| Введення в експлуатацію | 1963—1969 (турбіни 1—9), 1980—1981 (турбіни 11 та 12), 2012 (парогазовий блок 1), 2019 (парогазовий блок 2), 2026 (парогазовий блок 3, план) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Зеравшан | |||
| Енергоблоки | 1х150 (блок 3, виведений з експлуатації), 1х150 (блок 4), 1х160 (блок 8, виведений з експлуатації), 1х160 (блок 9), 2х210 (блоки 11 та 12), 1х477 (парогазовий блок 1), 1х450 (парогазовий блок 2), 1х600 (парогазовий блок 3, план) | |||
| Котельні агрегати | 2 парові Таганрозький котельний завод ТГМ-151 (котли 1 та 2, виведені з експлуатації), 2 парові Таганрозький котельний завод ТГМ-94 (котли 3 та 8, виведені з експлуатації), 2 парові Таганрозький котельний завод ТГМ-94 (котли 4 та 9), 4 парові ТГМ-84 (котли 5—7, 10), 2 парові Таганрозький котельний завод ТГМЕ-206 (котли 11 та 12), 1 водогрійний КВГМ-100 (водогрійна котельня), 1 котел-утилізатор Nooter/Eriksen (парогазовий блок 1), 1 котел-утилізатор Nooter/Eriksen (парогазовий блок 2) | |||
| Турбіни | 2 парові Уральський турбінний завод ВПТ-24-4 (турбіни 1 та 2, виведені з експлуатації), 1 парова Харківський турбогенераторний завод ПВК-150 (турбіна 3, виведена з експлуатації), 1 парова Харківський турбогенераторний завод ПВК-150 (турбіна 4), 2 парові Ленінградський металічний завод Р-50-130 (турбіни 5 та 7), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130 (турбіна 6), 1 парова Харківський турбогенераторний завод ПВК-160 (турбіна 8, виведена з експлуатації), 1 парова Харківський турбогенераторний завод К-160-130 (турбіна 9), 2 парові Ленінградський металічний завод К-210-130 (турбіни 11 та 12), 1 газова Mitsubishi 701F4 + 1 парова Mitsubishi TC2F-40.5 (парогазовий блок 1), 1 газова Mitsubishi 701F4 + 1 парова (парогазовий блок 2), 1 газова Mitsubishi M701JAC + 1 парова (парогазовий блок 3, план) | |||
| Електрогенератори | 2 Mitsubishi (парогазовий блок 1), 2 Mitsubishi (парогазовий блок 2) | |||
| Встановлена електрична потужність | 1250 (1981), 1817 (2019) | |||
| Встановлена теплова потужність | 530 Гкал/год | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 11075 (2021) | |||
| Материнська компанія | Issiqlik elektr stansiyalari | |||
| Сайт | nies.uz | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Навоїйська ТЕС | ||||
 | ||||
Введення потужностей конденсаційної ТЕС тривало з 1963 по 1981 роки, при цьому на початковому етапі електростанція належала до Навоїйського гірничо-металургійного комбінату, проте вже у 1965-му була виведена з його складу. В межах проєкту на майданчику ТЕС запустили:
- у 1963-му два парові котли від Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-151 (станційні номери 1 та 2) продуктивністю по 220 тонн пари на годину та дві парові турбіни від Уральського турбінного заводу типу ВПТ-24-4 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1 та 2);
- у 1964 та 1965 роках два енергоблоки з паровими котлами від Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-94 (номери 3 та 4) продуктивністю по 500 тонн пари на годину паровими турбінами від Харківського турбогенераторного заводу типу ПВК-150 (номери 3 та 4) потужністю по 150 МВт;
- у 1966 та 1967 роках три парові котли типу ТГМ-84 (номери 5—7) продуктивністю по 420 тонн пари на годину та три парові турбіни від Ленінградського металічного заводу — дві типу Р-50-130 потужністю по 50 МВт (номери 5 та 7) і одну типу ПТ-60-130 потужністю 60 МВт (номер 6);
- у 1968 енергоблок з паровим котлом від Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-94 (номер 8) продуктивністю 500 тонн пари на годину та паровою турбіною Харківського турбогенераторного заводу типу ПВК-160 потужністю по 160 МВт (номер 8);
- у 1969 енергоблок з паровим котлом від Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-94 (номер 9) продуктивністю 500 тонн пари на годину та паровою турбіною Харківського турбогенераторного заводу типу К-160-130 потужністю по 160 МВт (номер 9);
- у 1972-му паровий котел типу ТГМ-84 (номер 10) продуктивністю 420 тонн пари на годину;
- у 1980 та 1981 роках два енергоблоки з паровими котлами від Таганрозького котельного заводу типу ТГМЕ-206 (номери 11 та 12) продуктивністю по 670 тонн пари на годину паровими турбінами від Ленінградського металічного заводу типу К-210-130 (номери 11 та 12) потужністю по 210 МВт.
Крім того, в якийсь момент для покриття пікових теплових навантажень встановили водогрійний котел типу КВГМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год.
Таким чином, загальна потужність ТЕС сягнула 1250 МВт. Втім, через знос фактична потужність станом на 2010-й скоротилась до 886 МВт.
У 2012-му став до ладу енергоефективний блок комбінованого парогазового циклу потужністю 478 МВт, в якому одна газова турбіна живить через котел-утилізатор одну парову турбіну, що мало дозволити вивести з експлуатації турбіни 1 та 2. Якщо раніше паливна ефективність турбін не перевищувала 33,4 %, то новий блок має показник на рівні 52,1 %.
У 2019-му став до ладу другий парогазовий блок потужністю 450 МВт, в якому одна газова турбіна потужністю 312 МВт живить через котел-утилізатор одну парову турбіну з показником 138 МВт. Це мало дозволити вивести з експлуатації блоки 3 та 8, так що загальна потужність станції повинна була дорівнювати 1817 МВт. Втім, наразі на сайті станції загальна потужність зазначена як 2068 МВт при фактичній 1650 МВт.
Станом на середину 2020-х ведеться будівництво третього парогазового блоку потужністю 600 МВт, запуск якого запланований на 2026 рік. Як і у двох попередніх блоках генеральним підрядником та постачальником основного обладнання виступає компанія Mitsubishi.
Як паливо станція використовує природний газ, що надходить по перемичках від газотранспортної системи Бухарський газоносний регіон — Ташкент та трубопроводу Мубарек – Навої. Всього до ТЕС виведена одна нитка діаметром 500 мм та дві нитки діаметром по 700 мм.
Для видалення продуктів згоряння споруджені численні труби:
- чотири висотою по 56 метрів для парових котлів 1—10;
- одна висотою 180 метрів для парових котлів 11 та 12;
- одна висотою 60 метрів для водогрійного котла;
- по одній висотою 60 метрів для кожного з двох парогазових блоків.
Водопостачання відбувається з річки Зеравшан, при цьому забір та скид води відбувається по каналах завдовжки 0,9 км та 0,7 км відповідно.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ.[1][2][3][4][5][6][7]
Примітки
ред.- ↑ Navoi_Thermal_Power_Station_Modernization_Project (PDF).
- ↑ Navoi Thermal Power Plant Uzbekistan - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ nies.uz (11 вересня 2021). "Навоийская ТЭС" АО. nies.uz (англ.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ kgi-admin (11 січня 2022). Power plant profile: Navoi Combined Cycle Power Plant, Uzbekistan. Power Technology (амер.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ kgi-admin (11 січня 2022). Power plant profile: Navoi Combined Cycle Power Plant II, Uzbekistan. Power Technology (амер.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Proctor, Darrell (13 лютого 2024). Mitsubishi Turbine Will Power New Gas-Fired Plant in Uzbekistan. POWER Magazine (амер.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ rekonstruiruet-oru-na-navoiyskoy-tes-stoimostyu.