Вікіпедія

Мітрюшкін Антон Володимирович

російський футболіст

Антон Володимирович Мітрюшкін (рос. Антон Владимирович Митрюшкин; нар. 8 лютого 1996, Красноярськ, Росія) — російський футболіст, воротар німецького клубу «Фортуна» (Дюссельдорф). Виступав за молодіжну збірну Росії. Переможець юнацького чемпіонату Європи 2013.

Ф
Антон Мітрюшкін
Антон Мітрюшкін
Антон Мітрюшкін
Особисті дані
Повне ім'я Антон Володимирович Мітрюшкін
Народження 8 лютого 1996(1996-02-08) (28 років)
  Красноярськ, Росія
Зріст 189 см
Вага 79 кг
Громадянство Росія Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Німеччина «Фортуна» (Д)
Номер 30
Юнацькі клуби
2003—2007
2008—2009
2009—2013 		Росія СКА (Р-на-Д)
Росія «Ростов»
Росія «Спартак» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2013—2015 Росія «Спартак» (М) 3 (-5)
2013—2015 → Росія «Спартак-2» (М) 10 (-13)
2016—2020 Швейцарія «Сьйон» 66 (-111)
2016—2019 → Швейцарія «Сьйон II» 15 (-22)
2020—н.ч. Німеччина «Фортуна» (Д) 0 (0)
2020—н.ч. → Німеччина «Фортуна II» 8 (-10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2011—2013
2012—2013
2014—2015
2014—2017 		Росія Росія (U-16)
Росія Росія (U-17)
Росія Росія (U-19)
Росія Росія (U-21) 		16 (-9+)
21 (-17)
9 (-8)
14 (-24)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

ред.

Ранні роки

ред.

Народився в Красноярську. У семирічному віці разом з родиною переїхав до родичів у Ростов-на-Дону. Батько, Володимир Мітрюшкін — багаторазовий чемпіон СРСР з хокею з м'ячем у складі красноярського «Єнісею»[1].

Клубна кар'єра

ред.

«Спартак»

ред.

Футболом починав займатися у школі ростовського СКА, поруч зі стадіоном якого проживав зі сім'єю. Першим тренером Антона став Костянтин Валентинович Бойко. Потім перейшов до табору іншого місцевого клубу — «Ростова»[2]. Тренуючись в складі головної команди міста, отримав запрошення зіграти за збірну Дитячої футбольної ліги. В одному зі змагань потрапив в поле зору селекціонерів столичного «Спартака»[2]. У підсумку у віці 14 років Мітрюшкін опинився в академії клубу, де почав працювати з тренером воротарів Юрієм Дарвіном[1]. На початку 2013 року потрапив до дублюючого складу команди, а вже наприкінці березня дебютував за «Спартак» в молодіжній першості Росії. 30 березня провів всі 90 хвилин в домашньому матчі з однолітками з «Кубані», яку «червоно-білі» виграли з мінімальним рахунком[3]. Уже в наступному матчі в Ростові-на-Дону проти своїх колишніх одноклубників Мітрюшкін знову з перших хвилин захищав ворота своєї команди. На 82-ій хвилині за рахунку 4:0 поступився місцем на полі Владиславу Терьошкін, а його партнери в кінцівці поєдинку змогли забити п'ятий м'яч[4]. 10 квітня головний тренер Валерій Карпін замість травмованого Сергія Песьякова запросив на тренування 17-річного Мітрюшкіна[5]. А вже на матч чергового туру Прем'єр-ліги проти «Амкара» вперше потрапив в офіційну заявку основного складу «Спартака»[6]. Після повернення з переможного чемпіонату Європи продовжив тренування з «основою», що почала підготовку до завершального матчу сезону з владикавказької «Аланією»[7].

За основний склад «Спартака» дебютував 8 березня 2014 в матчі проти «Терека», ставши наймолодшим основним воротарем в історії клубу. Уже на 33-ій секунді пропустив м'яч, який став єдиним у поєдинку.

5 вересня 2014 року взяв участь у матчі відкриття стадіону «Відкриття-Арена»[8], вийшовши на заміну[9].

«Сьйон»

ред.

1 лютого підписав зі швейцарським клубом «Сьйон» контракт за схемою «3,5+1»[10]. «Спартак» залишив за собою пріоритетне право викупу Мітрюшкіна в разі, якщо йому надійде пропозиція з клубу РФПЛ[11]. 23 квітня в матчі проти «Лугано» дебютував у швейцарській Суперлізі[12]. У наступному турі в матчі з лідером чемпіонату «Базелем» став найкращим гравцем матчу за версією уболівальників[13]. У матчі 34-го туру віддав гольову передачу та відбив пенальті[14].

Відбив два удари в післяматчевій серії пенальті в півфіналі Кубку Швейцарії проти «Люцерна» (0:0, по пенальті 6:5), тим самим допоміг команді вийти у фінал Кубку Швейцарії 2016/17. У другому турі сезону 2017/18 року в матчі з «Лозанною-Спорт» вивів команду з капітанською пов'язкою, ставши наймолодшим капітаном в історії клубу. Пошкодив хрящову тканину лівого колінного суглоба в матчі з «Грассгоппером» 26 листопада 2017 року. 4 грудня переніс операцію, проте процес відновлення затягнувся, і Мітрюшкін приступив до тренувань лише в січні 2019 року[15]. Наприкінці травня контракт продовжений на три сезони. 19 липня провів першу офіційну гру за півтора року — в домашньому матчі першого туру чемпіонат Швейцарії «Сьйон» програв «Базелю» 1:4[16]. 30 червня 2020 року Мітрюшкін покинув швейцарський клуб[17].

«Фортуна»

ред.

У липні 2020 року побував на перегляді в «Монако»[18], але після приходу Ніко Ковача вирішив не переходити в команду[19].

27 жовтня 2020 року підписав однорічний контракт з клубом «Фортуна» (Дюссельдорф)[20].

Кар'єра в збірній

ред.

За юнацьку збірну Росії, складену з гравців 1996 року народження виступав з 2011 року, коли дебютував за неї в товариському матчі. У 2012 році в її складі брав участь в міжнародному турнірі «Монтегю» і Меморіалі імені Віктора Баннікова[21]. На Меморіалі збірна посіла друге місце, у фіналі в серії пенальті поступившись збірній України. Мітрюшкін провів на вища вказаному турнірі три гри й пропустив один м'яч. 25 вересня 2012 роки зіграв у першому відбірковому матчі юнацького чемпіонату Європи 2013 року в Словаччині з однолітками з Чехії. У тому матчі пропустив 3 м'ячі[22]. Однак надалі збірна Росії обіграла збірні Данії та Чорногорії і вийшла в елітний відбірковий раунд. Тут збірна під керівництвом Дмитра Хомуха обіграла збірні Словенії та Англії з однаковим рахунком 2:1 і поступилася португальцям, але при цьому змогла завоювати путівку в фінальну частину турніру[23]. У фінальному турнірі, який проходив у Словаччині, в п'яти матчах Мітрюшкін пропустив лише один м'яч в основний час в матчі з італійцями. Півфінальна зустріч зі збірною Швеції завершилася нульовою нічиєю, а долю поєдинку й путівки в фінал вирішувалася в серії післяматчевих пенальті, яка завершилася з рахунком 10:9 на користь росіян. Антон відбив один м'яч від Мірзи Халваджіча, а потім в свою чергу реалізував свій удар[24]. Фінальна зустріч з Італією також завершилася «сухою» нічиєю, а в серії пенальті Мітрюшкін відбив три удари суперника, в результаті чого російська збірна перемогла 5:4 і стала переможцем юнацького чемпіонату Європи[25]. Після закінчення турніру в УЄФА відзначили гру юного росіянина, назвавши Мітрюшкіна найкращим гравцем першості[26].

У 2015 році став срібним призером юнацького чемпіонату Європи в Греції. На турнірі зіграв у матчах проти команд Нідерландів[27], Німеччини[28], Греції[29] та двічі Іспанії[30][31].

Досягнення

ред.
«Спартак» (Москва)
  •   Молодіжна першість Росії
    •   Чемпіон (1): 2012/13
«Спартак-2» (Москва)
«Сьйон»
збірна Росії

Особисті

ред.

Статистика виступів

ред.
Станом на 27 жовтня 2020 року
Клуб Ліга Сезон Ліга Кубки Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
  «Спартак» (Москва) Прем'єр-ліга 2013/14 2 -3 1 -1 0 0 3 -4
2014/15 1 -2 0 0 0 0 1 -2
Загалом 3 -5 1 -1 0 0 4 -6
  «Сьйон» Суперліга 2015/16 7 -11 0 0 0 0 7 -11
2016/17 35 -55 5 -9 0 0 40 -64
2017/18 16 -27 1 -2 2 -4 19 -33
2018/19 0 0 0 0 0 0 0 0
2019/20 8 -18 2 -1 0 0 10 -19
Загалом 66 -111 8 -12 2 -4 76 -127
  «Фортуна» (Д) Друга Бундесліга 2020/21 0 0 0 0 0 0 0 0
Загалом 0 0 0 0 0 0 0 0
Усього за кар'єру 69 -116 9 -13 2 -4 80 -133

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Антон Митрюшкин: «Всегда с отцом болели за «Спартак» (рос.). Spartak.com. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  2. ↑ а б Тимур Ганеев. (13 травня 2013). Митрюшкин: «Моя цель — стать первым номером «Спартака» (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  3. ↑ Спартак (мол.) — Кубань (мол.) 1:0 (рос.). Sportbox.ru. 30 березня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  4. ↑ Ростов (мол.) — Спартак (мол.) 0:5 (рос.). Sportbox.ru. 5 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  5. ↑ Митрюшкин тренировался с основой «Спартака» (рос.). spartakworld.ru. 10 квітня 2013. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 17 травня 2013.
  6. ↑ Спартак (мол.) — Амкар (мол.) 2:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  7. ↑ Митрюшкин тренировался с основой (рос.). Spartak.com. 21 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  8. ↑ Championat.com — «Спартак» и «Црвена Звезда» сыграли вничью в первом матче на «Открытие Арене» [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Championat.com — Отчет о матче открытия стадиона «Открытие Арена» между командами «Спартак» Москва и «Црвена Звезда» Белград [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ «Сьон» объявил о переходе Митрюшкина и Гекаса [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ У «Спартака» есть приоритетное право выкупа Митрюшкина [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ SION VS. LUGANO 3 - 1 (англ.). soccerway.com. 2016—2004. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 12 квітня 2021.
  13. ↑ Антон Митрюшкин признан лучшим игроком матча с «Базелем» по версии болельщиков. Евроспорт. 1 травня 2016. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2016.
  14. ↑ Вратарь Митрюшкин сделал голевую передачу и отразил пенальти в матче с «Туном». Чемпионат.com. 17 травня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 27 червня 2016.
  15. ↑ Митрюшкин приступил к тренировкам. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
  16. ↑ Чудовищная ошибка Антона Митрюшкина. Как? [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Иван Соколов. Антон Митрюшкин покинул «Сьон». www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  18. ↑ Головин отметился голом в товарищеском матче «Монако», Митрюшкин вышел на замену [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ «У меня нет столько времени». Антон Митрюшкин покинул «Монако» [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ Бывший вратарь «Спартака» Митрюшкин стал игроком «Фортуны» [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Антон Митрюшкин (рос.). RFS.ru. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  22. ↑ Чехия (U-17) — Россия (U-17) 3:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  23. ↑ Евгений Трушин, Евгений Вагин. (29 березня 2013). На Евро через поражение (рос.). «Газета.Ru». Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  24. ↑ Россия (U-17) — Швеция (U-17) 0:0 (рос.). Чемпионат.com. 14 травня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  25. ↑ Сборная России – чемпион Евро-2013! (рос.). RFS.ru. 17 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  26. ↑ Richard Binks. (19 травня 2013). 2013: Anton Mitryushkin (англ.). UEFA.com. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  27. ↑ NETHERLANDS U19 VS. RUSSIA U19 1 - 0 (англ.). soccerway.com. 7 липня 2015. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  28. ↑ Россия (до 19) VS. Германия (до 19) 2:2 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 12 квітня 2021.
  29. ↑ RUSSIA U19 VS. GREECE U19 4 - 0 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
  30. ↑ SPAIN U19 VS. RUSSIA U19 1 - 3 (англ.). soccerway.com. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.
  31. ↑ SPAIN U19 VS. RUSSIA U19 2 - 0 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мітрюшкін_Антон_Володимирович&oldid=43800093