Вікіпедія

Мітасов Олег Євгенійович

художник-аутсайдер, міська легенда Харкова

Олег Євгенійович Мітасов (нар. 31 січня 1953, Карлові Вари, Чехословаччина[1] — пом. 23 грудня 1999, Стрілеча, Україна) — художник-аутсайдер[2],  міська легенда Харкова.

Олег Мітасов
При народженні Олег Євгенійович Мітасов
Народження 31 січня 1953(1953-01-31)
Карлові Вари, Округ Карлові Вари
Смерть 1999
  Стрілече, Харківський район, Харківська область, Україна
Поховання кладовище при Харківській обласній психіатричній лікарні №1
Вплив на Гамлет Зіньковський, Павло Маков, Владислав Краснощок

Біографія ред.

Народився в Карлових Варах. Батько працював гірничим інженером, мати — лікаркою в посольстві.

Через деякий час родина Мітасова переїхала до Харкова, де Олег пізніше працював заступником директора магазину. Неодноразово госпіталізувався в Харківську міську клінічну психіатричну лікарню № 15. Всередині 1980-х років Олег Мітасов почав наносити на стіни будинків численні написи.

«В 1980-90-х роках безліч стін та інших вертикальних поверхонь у центрі цього міста були росписані „тегами“ та різноманітними, часто безмістовними, написами авторства Олега Мітасова. Квартира ж Мітасова — від вхідних дверей до вікон — була вкрита написами повністю. Кандидат економічних наук, Олег Мітасов мав розлади психіки, ймовірно шизофринічного спектру, однак його точний діагноз не відомий. В будь якому разі художнє коло Харкова прийняло Мітасова за колегу. Був навіть план перетворити квартиру Мітасова на музей, який на жаль не був втілений.»[3]

Написи в місті повторювали фрази «Где на земле», «Звёзд с неба не срывать», «Ленин», «Митасов» і видатну фразу -   «ВЕК ВАК» — імовірно, ВАК  означає Вищу атестаційну комісію[4], яку Мітасов не зміг пройти[5]. Існують припущення, що саме ця подія стала серйозним ударом по психічному здоров'ю Мітасова. В період своєї відомості Олег Мітасов мешкав в семикімнатній комунальній квартирі в центрі Харкова за адресою провулок Червонопрапорний, 18, нині Каплунівський. Відомо, що написи були обрамлені товстими крапками по бокам і писались без прописних літер. Окремі написи до сих пір можна зустріти в прилеглих до помешкання Мітасова домах та подвір'ях.[6][7][8]

Помер Олег Мітасов 23 грудня 1999 року від туберкульозу в Харківській обласній психіатричній лікарні № 1 і після відмови родичів забрати тіло за гроші, був похований на кладовищі при лікарні.[1]

Квартира ред.

Всім відомі написи Мітасов робив не лише на вулиці, але і вдома, про що було відомо деяким людям, що цікавились його творчістю. В своє помешкання він нікого не допускав, проте звідкісь було відомо, що весь простір комунальної квартири, з якої практично всі мешканці виїхали, також був заповнений написами.

В городе, где в своё время жил и преподавал Григорий Сковорода, известный своими философскими высказываниями-парадоксами («Мир ловил меня, но не поймал»), фигура Митасова выглядела знаковой, продолжающей некую традицию поиска космической гармонии человека и окружающего мира. Из этой же серии представление о Митасове-шамане, кружившемся и выкрикивающем слова-символы под проливным дождём. — А. Корнєв. З уявлень і фантазій.

Після смерті мами Мітасова, в квартирі був проведений ремонт, і більшість унікальних написів всередині квартири було втрачено. По деяким даним в квартирі певний час розташовувався якийсь офіс.  В серпні 2018-ого року квартира мала статус виставленої на продаж.[9] Деякі з уцілілих предметів обмеблювання списаних та обдряпаних Олегом Мітасовим були підібрані і в майбутньому експонувались на виставках в Харкові. Доля фортепіано і холодильника, що були покриті в декілька шарів написами і малюнками Мітасова, залишається невідомою.

Лиш деякі вуличні написи залишились збереженими  досьогодні. Частина їх була втрачена по причині ремонту поверхонь, на яких ті знаходились, часом зафарбовувались саме написи.

Пам'ять ред.

  • Вигляд інтер'єру помешкання Олега Мітасова відомий всім завдяки фотозйомці художника Павла Макова[10] і згадуються його книзі «Хроніки Утопії».
  • Микола Шток та Павло Маков на основі написів Олега Мітасова розробили шрифт для комп'ютерного набору «МіТАСОВ».[11]

«…Он умер в 1999 году. Я побывал в его квартире около трех часов после его смерти, когда узнал, что его вещи начали выбрасывать. Мне этого хватило на многие годы. Там я увидел эту главную надпись „Ты никогда землей не был, но и быть не можешь“. Это крайне метафорическое высказывание. Там я сделал фотографии и нашел дневники, которые передал в Центр медико-социальной реабилитациив Киеве, потом мы сделали выставку в Павловке…»[12]

"Я далек от мысли о возможности какой-либо интерпретации «митасовского» наследия и хотел бы предостеречь от любой попытки использовать этот материал как источник творческого вдохновения. Митасов — явление природы. Его «творчество» — не искусство. Это — документ " — пише Маков в 2001 році.[13]

  • У Харкові є гурт ВЕК.ВАК, названа по одній з найвідоміших фраз Мітасова. Гурт використовує фрази Мітасова в своїх піснях.[14]
  • Музичний проект Outsider Leisure випустив альбом «Сни Мітасова».[15]
  • У тексті пісні «III» харківського пост-метал гурту Unholydays кілька раз використовується одна з фраз Мітасова.
  • У репертуарі харківського панк-рок гурту Линия Надреза є пісня «Мітасов» (текст — Володимир Сазонов)[16].
  • Стрітартист Гамлет Зінківський створив в Харкові вуличну роботу обрамивши авторський напис Мітасова білим тлом та додавши слова «Знаємо, любимо, пам'ятаємо».[17]

Відео ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Где на земле Митасов. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 30 жовтня 2020.
  2. ↑ «, . (5 серпня 2019). В поисках гения из советской психушки Художника Фому Яремчука называют звездой «дикого искусства», его рисунки продают за тысячи евро. Почему в России о нем никто не слышал?. Meduza. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023. (рос.)
  3. ↑ StudyDive. studydive.com. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 30 жовтня 2020.
  4. ↑ Современный Ван Гог и гений. История харьковской легенды Олега Митасова. www.mediaport.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  5. ↑ Сундук Пандоры. EG.RU (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  6. ↑ (no title). stereosilence.livejournal.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  7. ↑ #веквак Instagram posts (photos and videos) - Picuki.com. www.picuki.com (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  8. ↑ Митасов на продажу. Как мы покупали квартиру легенды Харькова. Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  9. ↑ Митасов на продажу. Как мы покупали квартиру легенды Харькова. Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  10. ↑ Effect, Zeigarnik (8 червня 2020). Павел Маков и Олег Митасов. Medium (англ.). Процитовано 30 жовтня 2020.
  11. ↑ Конкурс :: МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ КОНКУРС - STEDLEY ART FOUNDATION. stedleyart.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  12. ↑ Павел Маков. Фрагмент из книги “Де кураторство”. ART Ukraine. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  13. ↑ Конкурс :: МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ КОНКУРС - STEDLEY ART FOUNDATION. stedleyart.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  14. ↑ | MediaPort. www.mediaport.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  15. ↑ Сны Митасова. SoundCloud (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2020.
  16. ↑ Вождь концерт в КлрР 18 марта 2021 г. (uk-UA) , архів оригіналу за 19 травня 2021, процитовано 19 травня 2021
  17. ↑ Стрит-арт от Гамлета Зиньковского, часть 1. unexploredcity.com (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мітасов_Олег_Євгенійович&oldid=41970824