Мірер Олександр Ісаакович
| Мірер Олександр Ісаакович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Мирер Александр Исаакович | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Александр Исаакович Мирер | |||
| Псевдонім | Олександр Зеркалов | |||
| Народився |
2 травня 1927 Москва | |||
| Помер |
18 липня 2001 (74 роки) Москва | |||
| Поховання | Введенське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | прозаїк, літературний критик, перекладач | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1965–2001 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастична повість, роман, оповідання, переклад, літературознавчі твори | |||
| Magnum opus | «Дім блукачів» (дилогія) | |||
|
| ||||
Олександр Ісаакович Мірер (рос. Алекса́ндр Исаа́кович Ми́рер, 2 травня 1927, Москва — 18 липня 2001, Москва) — радянський та російський письменник-фантаст, літературознавець, критик та перекладач.
Життєпис ред.
Олександр Мірер народився у 1927 році в Москві у сім'ї інженера-економіста, комерційного директора Всесоюзного електротехнічного об'єднання, який трагічно загинув у 1934 році. У 1946 році Олександр Мірер вступив до МДУ, проте вже за рік був виключений із університету, й формальну вищу освіту так і не отримав.[1] Основна спеціальність Мірера — інженер, і він працював головним конструктором у Всесоюзному НДІ електротермічного обладнання, з кінця 80-х років ХХ століття працював редактором у московському видавництві «Текст».
У фантастику Олександр Мірер прийшов у 35 років, за його власними словами — після прочитання роману Станіслава Лема «Соляріс», після чого він сам написав кілька «поганеньких» оповідань.[2] Офіційно дебютував у фантастиці Мірер у 1965 році повістю «Буде гарний день!». У 60-х роках ХХ століття Олександр Мірер входив до неформального московського гуртка письменників-фантастів, організованого за ініціативою Сергія Жемайтіса[3], який збирався у редакції фантастики видавництва «Молода гвардія» (у цей гурток входили також Аркадій Стругацький, Север Гансовський, Анатолій Дніпров, Єремій Парнов, Михайло Ємцев, Дмитро Біленкін, Аріадна Громова, Роман Подольний). У 1966 році Мірер взяв участь у написанні фантастичної повісті-буріме «Ті, що летять крізь мить». Першою окремою книгою автора стала дитяча фантастична повість «Субмарина «Голубий Кит»», яка опублікована в 1968 році. У 1969 році опубліковані відразу два твори Мірера, які зробили його одною із найпомітніших фігур у тогочасній радянській фантастиці — повісті «Я маю дев'ять життів» (розширений варіант опублікований у 1990 році) та «Головний полудень» (у 1976 році випущено продовження повісті, її розширений варіант під назвою «Дім блукачів», на основі якого поставлено міні-серіал «Посередник»), яка вважається першим у радянській літературі фантастичним бойовиком.[4][2]
У 70-х та 80-х роках ХХ століття Олександр Мірер працював переважно як літературознавець, публікуючи переважно під псевдонімом Олександр Зеркалов статті про твори братів Стругацьких[5], Михайла Булгакова, Джона Толкіна та інших радянських та зарубіжних авторів.
У 1988 році у США видана монографія Олександра Мірера «Євангеліє Михайла Булгакова» (перевидана в Росії лише у 2003 році); а в 2004 році вийшла у світ ще одна (незакінчена) монографія «Етика Михайла Булгакова».
У 90-х роках ХХ століття дилогія «Дім Блукачів» перевидана у доповненому варіанті, до якого включені ряд епізодів, які відсутні у попередніх варіантах дилогії. У кінці 90-х Мірер повертається до написання художньої прози. і в 1998 році публікує роман «Міст Верразано».
Помер Олександр Мірер у Москві 18 липня 2001 року, похований на Ніколо-Архангельському кладовищі.
Родина ред.
Сестра — Раїса Ісааківна Мірер, журналіст.
Твори ред.
- «Будет хороший день!», повість (1965)
- «Субмарина «Голубой Кит», повість (1968)
- «Главный полдень», повість (1969)
- «У меня девять жизней», повість (1969)
- «Дом Скитальцев», роман (1976)
- «Евангелие Михаила Булгакова», монографія про роман «Майстер і Маргарита» (1988, 2006)
- «Мост Верразано», роман (1998)
- «Этика Михаила Булгакова», друга монографія про роман «Майстер і Маргарита», (2004, посмертно).
Переклади ред.
Українською мовою ред.
- 1977 — «Головний полудень»: Фантастична повість / Пер. А. Стася; Мал. А. Дев'яніна. — Київ, «Веселка»
Болгарською мовою ред.
Фільмографія та екранізації ред.
- 1990 — «Посередник» (кіносценарій за повістю «Головний полудень», режисер Володимир Потапов)
- 1993 — «Сталкер» (кіносценарій)
Примітки ред.
- ↑ Зеркалов А. Таким мы его помним // Евангелие Михаила Булгакова. — Москва, 2006. — С. 5. (рос.)
- ↑ а б АЛЕКСАНДР МИРЕР: «НЕ ЛЮБЛЮ ИЗОБРАЖАТЬ ЗЛО…» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Сергій Жемайтіс на сайті fantlab.ru [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Олександр Мірер в «Енциклопедії фантастики» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ НЕПРЕРЫВНЫЙ ФОНТАН ИДЕЙ [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ А. Мирер «Домът на скитащите» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання ред.
- Мирер Александр Исаакович [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Мірер на сайті fantlab.ru [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Александр Мирер [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Мірер на LiveLib (рос.)
- Мирер А. И. (рос.)