Мінору Генда
Мінору Генда (яп. 源田 実; 16 серпня 1904, Хіросіма — 15 серпня 1989, Токіо) — японський військовий діяч і політик, генерал (1948).
Мінору Генда | |
---|---|
яп. 源田実 | |
Народився | 16 серпня 1904[1] Хірошіма, Японія |
Помер | 15 серпня 1989[1] (84 роки) Мацуяма, Японія |
Країна | Японія Японська імперія |
Діяльність | військовий льотчик, Air Self-defense Official, політик |
Alma mater | Naval War College[d] і Військова академія флоту Японії |
Знання мов | японська[2] |
Учасник | Друга світова війна |
Роки активності | з 1924 |
Посада | член Палати радників Японіїd |
Військове звання | Генерал |
Партія | Ліберально-демократична партія Японії |
Нагороди | |
Біографія
ред.Ранні роки
ред.Мінору Генда був другим сином фермера з Каке, префектура Хіросіма, на північ від міста Хіросіма. Два брати були випускниками Токійського університету, інший брат закінчив медичний коледж Тіба, а молодший вступив до армійської академії. Генда закінчив Імператорську японську військово-морську академію у 1924 році і проходив льотну підготовку протягом 11 місяців у 1928–1929 роках, закінчивши з відзнакою, щоб стати льотчиком.
Дострокова військова служба
ред.У 1931 році Генда був призначений на авіаносець «Акагі». Він був добре відомий на флоті, сформувавши у 1932 році демонстраційну групу в Йокосуці, керуючи дивізією біпланів по всій країні, проводячи пілотажні демонстрації. Відома як «Літаючий цирк Генди», команда, що складалася з Генди, Йошіти Кобаяші та Мотохару Окамури, використовуючи винищувачі Nakajima A2N Type 90,[3] була частиною кампанії зі зв’язків з громадськістю, спрямованої на популяризацію морської авіації. Він отримав бойовий досвід у Другій авіагрупі під час Другої китайсько-японської війни з осені 1937 року, був старшим льотним інструктором авіагрупи Йокосука у 1938 році.[4]
Розробив тактику масованого застосування авіаносців, яку згодом почали називати «гендизм». Генда розумів потенціал масових повітряних нальотів з кількох авіаносців, що рухаються разом. Будучи прихильником повітряних сил, Генда закликав довоєнних військових лідерів Японії припинити будівництво лінкорів (які, на його думку, краще було б використовувати як «пристані» або металобрухт) і зосередитися на авіаносцях, підводних човнах, підтримці швидкісних крейсерів і есмінців. Перш за все, Генда вважав, що сучасний і великий військово-морський повітряний флот буде необхідним для виживання, я якщо Японія коли-небудь почне війну зі Сполученими Штатами і Сполученим Королівством. Проте звання Генди — капітана — було занадто низьким, щоб мати великий стратегічний вплив.
План нападу на Перл-Гарбор належав японському адміралу Ямамото. Ямамото наказав ряду офіцерів вивчити Перл-Харбор і скласти план операції. Сам план атаки був написаний головним чином контр-адміралом Рюносуке Кусакою, капітаном Мінору та заступником начальника штабу капітана Камето Куросіми.[5][6] Ямамото познайомився з Мінору у 1933 році, коли той служив на борту носія Рюдзьо.
Літом 1940 року, у віці 36, Мінору був обраний японським військово-морським департаментом, для виїзду за кордон в якості військового аташе, щоб з перших рук отримати військові звіти про німецькі повітряні наступи та британські оборонні заходи під час Битви за Британію. Ретельно записані деталі булизадокументовані Гендою таємно, під час його перебування у Лондоні, а потім переписані вручну після повернення до Японії для дослідження військово-морським департаментом. Його офіційна поїздка відповідала англо-японській військово-морській угоді, яка дозволяла офіційні військові візити аташе на фронт, для спостереження і документації військових операцій.
Після повернення у Японію, він був назначений на перший авіаносний дивізіон, де зустрівся з Ямамото на початку лютого 1941 року. Під час зустрічі Ямамото представив ідеї для нападу на США, і Генда підтримав цю ідею.[7] Генда і раніше планував напад на Перл-Харбор у 1934 році, та обговорював цю можливість з Онісі Такідзіро. Генда наголосив для Ямамото, що таємність та несподіваність операції будуть ключовими і почав працювати над деталями плану.[8][9] Адмірал Такідзіро Онісі доручив Генда вивчити можливість авіанальоту на базу американського ВМФ у Перл-Харборі. Разом із генералом Міцуо Футіда вони розробили план операції. Генда планував за трихвильову атаку з використанням шести авіаносців: він відповідав за більшу частину навчання, особливо стосовно нової тактики використання торпед на мілководді, ефективного застосування бомбардування, координації кількох авіаносців одночасно. Він зіграв ключову роль у переконанні лідерів назначити Міцуо Фучіду, однокласника Мінору з Японської військово-морської академії, лідером повітряної атаки.
Потім Генда був зарахований в штаб адмірала Тюїті Наґумо і займався питаннями координації дій авіації з ВМФ. Оскільки Футіда захворів, Генда особисто очолив першу хвилю японських літаків, що атакували Перл-Харбор. В 1945 році сформував з ветеранів авіації 343-тю авіагрупу, оснащену новітніми морськими винищувачами «Шинден-Кай». Після війни завдяки заступництву генерала Дугласа Макартура уникнув арешту і продовжив службу в силах самооборони, займав посаду начальника японського Генштабу. У1959/62 роках — начальник штабу ППО Японії. В 1962/86 роках — депутат парламенту. Один із керівників Ліберально-демократичної партії, голова Комітету з національної оборони.
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Нагороди
ред.Отримав численні нагороди, серед яких:
- Легіон Заслуг (США), командор (1962)
- Орден Священного скарбу 2-го класу (1974)
- Орден Вранішнього Сонця 2-го класу (1981)
Література
ред.- Залесский К.А. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники Германии. — АСТ, Астрель, 2003. — P. 496. — ISBN 5-17-021314-X, 5-271-07619-9
Примітки
ред.- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Smith, Peter C. (2006). Fist from the sky : Japan's dive-bomber ace of World War II (вид. 1st ed). Mechanicsburg, Pa.: Stackpole. ISBN 0-8117-3330-0. OCLC 70986720.
- ↑ Orange, Vincent; Peattie, Mark R. (2002-07). Sunburst: The Rise of Japanese Naval Air Power, 1909-1941. The Journal of Military History. Т. 66, № 3. с. 883. doi:10.2307/3093407. ISSN 0899-3718. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Lord, Walter (2012). Day of infamy. New York: Open Road Integrated Media. ISBN 978-1-4532-3842-4. OCLC 795183512.
- ↑ Moore, Ryan (2 липня 2020). Taming the Tiger—Japanese Air Commander Mitsuo Fuchida’s Map of the 7 December 1941 Attack on Pearl Harbor. Imago Mundi. Т. 72, № 2. с. 192—197. doi:10.1080/03085694.2020.1748379. ISSN 0308-5694. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Roehrs, Timothy; Roth, Thomas (2004-01). Sleep disorders: An overview. Clinical Cornerstone. Т. 6, № 1. с. S6—S16. doi:10.1016/s1098-3597(04)80043-7. ISSN 1098-3597. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Prange, H. (1991). Entzündliche Erkrankungen des Nervensystems. Therapie innerer Krankheiten. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 847—874. ISBN 978-3-662-10482-8.
- ↑ Adler, G.; Bransi, A.; Prange, H. (1991-12). Neuromonitoring mit visuell evozierten Potentialen bei komatösen neurologischen Intensivpatienten. Klinische Neurophysiologie. Т. 22, № 04. с. 254—258. doi:10.1055/s-2008-1060763. ISSN 1434-0275. Процитовано 19 січня 2022.