Міноноска - спеціальне мінне судно водотоннажністю від 20 до 100 тонн, основним озброєнням якого є міни або торпеди.

Міноноска № 61 типу «Дракон».

У ряді держав і країн ( Російській імперії, Німеччині, Австро-Угорщині і Швеції) розмежувань між двома класами кораблів - міноноскою і мінними катерами офіційно не проводилося, проте мінні катери мали дещо менші розміри, ніж міноноски (5 - 16 тонн).

Носії жердинних і буксируваних мін називалися мінними баркасами, мінними катерами, мінними човнами, мінними шлюпками. Згодом в документах Морського міністерства Російської імперії з'явився термін «міноноска», закріплений наказом генерал-адмірала Великого князя Костянтина Миколайовича від 15 квітня 1878 року.

Особливості конструкціїРедагувати

Головною якістю міноноски була велика швидкість ходу. Підвищення швидкості досягалося за рахунок полегшення корпусу судна, яке будувався з тонких листів кращої сталі. Непотоплюваність міноноски забезпечувалася розділенням корпусу водонепроникними перебірками на сім відділень: Таранне, носове, мінне, прогарне, кочегарне, машинне і кормове. У кормовому відділенні перебував командир, в ньому ж містився штурвал, а над відділенням, вище верхньої палуби, виступала башта. Зверху корпус прикривала опукла сталева палуба.

Крім того, велика швидкість ходу досягалася за рахунок використання машин особливої ​​системи (за рахунок полегшення деталей їх питома потужність в 10 - 20 разів перевершувала аналогічний показник машин броненосців), а також спеціально розрахованих гребних гвинта і вала.

Міноноски озброювалися пристосуваннями для використання мін трьох видів:

  • Жердинна міна (на носових жердинах довжиною 8 - 9 метрів)
  • Торпеда Вайтгеда (в рухомих або нерухомих мінних апаратах)
  • Метальна міна (колись вважалася перспективною альтернатива першим торпедам (10-дюймовий морський міномет з 25 кг динаміту і дальністю стрільби 30 метрів)
    • до 1900 року з 111 російських міноносок побудованих в 1878 році, на 46 були встановлені морські міномети, на 43 постійні торпедні апарати і на 14 поворотні торпедні апарати (джерело: «Попередники торпедоносця» журнал «Моделіст-Конструктор» № 12 1985 рік) .
Тип Роки
побудови
Побудовано
одиниць
ТТД Розподіл
по флотам
Роки виводу
з ладу
«Дракон» 1877—1878 83 25 т., ПМ, котел, 13 вуз., 350 кг вугілля, 100—150 миль, 1х381мм НТА, 1х1х37/28 БФ: 58; ЧФ: 6; ТОФ: 13 1906—1909
«Російський тип» 1878—1879 5 30 т., ПМ, 14 вуз., 1х381мм ПТА, 1х1х37/28 БФ: 3; ТОФ: 3 1906—1909
«Скорпіон» 1878—1879 3 25 т., 12 вуз., 225 миль, 1х381мм НТА, 1х1х37/28 ЧФ: 3 1906—1909
«Лук» 1878—1879 11 21 т., ПМ, 12 вуз., 110 миль, 1х381мм НТА, 1х1х37/28 БФ:8; ЧФ: 3 1906—1909
«Самопал» 1878 2 32 т., ПМ, 13 вуз., 350 миль, 1х381 мм, 1х1х37/28 БФ:2 1906—1909
«Кефаль» 1878 1 13 т., ПМ, 12 вуз., 1х381мм НТА ЧФ 1906—1909
«Сулин» 1878 4 25 т., ПМ, 12 вуз., 260 миль, 1х381мм НТА, 1х1х37/28 ЧФ 1906—1909
проект Л. Ніксона 1904 10 35 т., ДВЗ, 20 вуз., 400 миль, 1х450мм ПТА, 1х45-мм, 2х7,62-мм ЧФ; БФ 1921—1950

Див. ТакожРедагувати

СсылкиРедагувати