Мізандарі Алоїзій Йосипович

Алоїзій Йосипович Мізандарі (груз. ალოიზ იოსების ძე მიზანდარი; нар. 1 вересня (13 вересня) 1838, Горі, Російська імперія, нині Грузія — пом. 1 червня (14 червня) 1912, Тифліс, Російська імперія, нині Тбілісі, Грузія) — грузинський піаніст, громадський діяч і педагог.

Мізандарі Алоїзій Йосипович
груз. ალოიზ მიზანდარი
Основна інформація
Дата народження 1 (13) вересня 1838
Місце народження Тифліс, Грузинська губернія, Російська імперія
Дата смерті 1 (14) червня 1912 (73 роки)
Місце смерті Тифліс, Російська імперія
Поховання Дідубійський пантеон
Громадянство Російська імперія
Професії композитор, піаніст
Інструменти фортепіано
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Брав уроки фортепіано у Леона Янішевського в Тифлісі. У 1855—1863 роках навчався на факультеті східних мов Петербурзького університету. Виступав в університетському симфонічному оркестрі. В 1863 році в Петербурзі був виданий його романс «Розлучилися ми» — перший опублікований в Росії твір грузинської професійної музики. У 1865—1867 рр. жив в Парижі, потім у Відні, де багато концертував. Після повернення до Тифліса зайнявся педагогічною діяльністю. У 1874 році разом з Харлампієм Саванелі та Костянтином Аліхановим відкрив у місті першу безкоштовну музичну школу, перетворену в 1886 році на музичне училище Російського музичного товариства. Серед учнів — Ганна Тулашвілі.

Твори ред.

  • «Два маленьких вальси» для фортепіано
  • «Східна мелодія і лезгінка» для фортепіано
  • «Мазурка-фантазія» для фортепіано
  • мазурка «Спогад про Абастумані» для фортепіано

Література ред.

  • Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 343 — ISBN 5-85270-033-9
  • Корганов Василий, А. И. Мизандари, // Кавказская музыка. — Тифлис, 1908
  • Тулашвили Анна, Основоположник грузинской пианистической школы Д. Мизандари, Сабчота хеловнеба, 1954, No 5.(груз.)
  • Вачнадзе Маргарита, Основоположник грузинского фортепианного искусства, там же, 1969, No 7.(груз.)
  • Гиоргадзе Н., Алоиз Мизандари. — Тбилиси, 1969.(груз.)

Посилання ред.