Мігел I

Міге́л I (порт. Miguel; 26 жовтня 1802(18021026) — 14 листопада 1866) — король Португалії (1828—1834). Представник Браганського дому. Син португальського короля Жуана VI. Брат Педру IV. Регент до прибуття в Португалію Педру IV (26 лютого по 3 березня 1828). Регент при Марії II (3 по 11 липня 1828). Керував країною під час громадянської війни 1828-1834. Зрікся престолу внаслідок поразки від лібералів під проводом Педру IV. Прізвиська — Абсолюти́ст (порт. o Absolutista), Традиціоналі́ст (порт. o Tradicionalista).

Мігел I
Мігел I
Король Португалії
Попередник:	Марія II
Наступник:	Марія II
Народження:	26 жовтня 1802(1802-10-26) Лісабон, Португалія
Смерть:	14 листопада 1866(1866-11-14) (64 роки) Ессельбах
Поховання:	Пантеон дому Браганса,
Країна:	Португальське королівство
Релігія:	католик
Рід:	Браганська
Батько:	Жуан VI
Мати:	Карлота Жоакіна Іспанська
Шлюб:	Марія II
Діти:	Марія даш Невіш, Мігель, Марія Тереза, Марія Жозе, Адельгунда, Марія Анна, Марія Антонія
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Молоді роки

Третій син португальського короля Жуана VI та Шарлоти Жоакіни Іспанської. Народився в Португалії, але в 1807 році разом з родиною виїхав у Бразилію, де провів дитинство та юність.

Коли королівська сім'я повернулася в 1821 році в Португалію, Мігель, за підтримки матері, став на чолі абсолютистів. Його ім'ям названі громадянські війни в Португалії в 1823-1834 роках між прихильниками збереження конституційної монархії та прихильниками абсолютизму.

30 квітня 1824 року він заарештував міністрів та оточив вартою королівський палац. Король, однак, утік на англійському кораблі, і Мігель був змушений просити пробачення. Він був висланий з країни та оселився в Відні.

Сходження на трон

Після смерті в 1826 році його батька, короля Жуана VI, старший брат Мігеля, Петро I Солдат, який, як бразильський імператор, не міг зайняти португальський престол, проголосив свою семирічну доньку Марію португальською королевою та оголосив її нареченою Мігеля, який до її повноліття мав бути регентом. Разом з тим країні була дана ліберальна конституція. Мігель погодився на все, присягнув конституції, заручився зі своєю племінницею та прийняв 26 лютого 1828 року регентство, але вже 13 березня розпустив конституційні кортеси, скликав старі кортеси та змусив проголосити себе королем.

Війна

Марно Петро оголосив брата таким, який втратив усі права і його заручення з Марією недійсним. Нарешті Петру вдалося зайняти Порту, а потім Лісабон та знову ввести туди Марію. У 1834 році Мігель змушений підписати в Еворі капітуляцію, за якою він відмовлявся від усяких домагань на престол та обіцяв ніколи не повертатися до Португалії. Незабаром, однак, він протестував проти підписаних ним актів, внаслідок чого втратив призначене йому відступне. Мігель і його нащадки були виключені з лінії спадкоємства португальського престолу. Деякий час Мігель жив в Італії, а після весілля оселився в Гейбасі на Майні. Кінець життя провів у Німеччині в замку Бронбах під Вертгаймом.

Сім'я

У 1851 році у віці 48 років Мігель одружився з Аделаїдою, принцесою фон Левенштайн-Вертгайм-Розенберг (1831-1909), від якої мав шістьох дочок і сина. Він бажав стати «дідусем Європи», що здійснилося вже після його смерті. Аделаїді вдалося вдало видати заміж їх дочок. Діти:

• Марія даш Невіш (1852—1941), дружина Альфонса Карлоса, претендента на іспанський трон;
• Мігел (1853—1927), герцог Браганса;
• Марія Тереза (1855—1944), дружина Австрійського ерцгерцога Карла Людвіга;
• Марія Жозе (1857—1943), дружина Баварського герцога Карла Теодора;
• Адельгунда (1858—1946), дружина Генріха Бурбон-Пармського;
• Марія Анна (1861—1942), дружина герцога Люксембурзького Вільгельма IV;
• Марія Антонія (1862—1959), дружина герцога Пармського Роберта I.

Також мав двох позашлюбних дочок.

Після смерті бездітних синів короля Карлуша I (Луїша Феліпе та Мануела II) та припинення Саксен-Кобург-Готської гілки династії Браганса нащадки Мігела знову стали претендентами на португальський трон.

Джерела

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• Duchess of Abrantes (1838). Souvenirs d'une ambassade et d'un séjour en Espagne et en Portugal de 1808 a 1811, 1838 (French) (вид. 2nd). Brussels, Belgium: Societé Belge de Libraire, Etc./Hauman, Cattoir et Comp.
• Birmingham, David (1993). A Concise History of Portugal (вид. 2nd). Cambridge, England: University of Cambridge. ISBN 0-521-83004-4.
• Cheke, Marcus (1969) [1947]. Carlota Joaquina, Queen of Portugal. London, England: Sidgewick & Jackson. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 23 серпня 2018.
• Domingues, Mário (1972). Junot em Portugal [Junot in Portugal] (Portuguese) . Lisbon, Portugal: Romano Torres.
• Edmundo, Luiz (1939). A Corte de D. João no Rio de Janeiro [The Court of D. João VI in Rio de Janeiro] (Portuguese) . Rio de Janeiro: Imprensa Nacional.
• Fernandes, Paulo Jorge; Menses, Filipe Ribeiro de; Baioâ, Manuel (Summer 2003). e-Journal of Portuguese History (e-JPH) (PDF). 1 (1). Providence, Rhode Island: Brown University. Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2019. Процитовано 23 серпня 2018. {{cite journal}}: Проігноровано |contribution= (довідка)
• Gandria, João Nogueira (1834). Dialogo de hum corcunda, com hum liberal, sobre o protesto de D. Miguel (Portuguese) . Porto, Portugal: Imprensa de Gandria & Filhos.
• Luz Soriano, Simão José da (1884). História da Guerra Civil e do Estabelecimento do Governo Parlamentar em Portugal (Portuguese) . Lisbon, Portugal: Imprensa Nacional.
• Luz Soriano, Simão José da (2010) [1866]. Historia de El'Rei D. João VI (1866) [History of the King D. João VI (1866)] (Portuguese) . Kessinger Publishing. ISBN 1-160-90554-1.
• Macaulay, Neill (1986). Dom Pedro: The Struggle for Liberty in Brazil and Portugal, 1798–1834. Durham, North Carolina: Duke University Press. ISBN 0-8223-0681-6.
• Pereira, Sara Marques (1999). D. Carlota e os 'Espelhos de Clio': Actuação política e figurações histográficas [D. Carlota and the 'Mirros of Clio': Politicos and Histrography] (Portuguese) . Lisbon, Portugal: Livros Horizonte.
• Rocha, António Silva Lopes (1829). Unjust Proclamation of His Serene Highness The Infante Don Miguel as King of Portugal or Analysis and Juridical Refutation of the Act Passed by the Denominated Three States of the Kingdom of Portugal on the 11th of July, 1828; Dedicated to the Most High and Powerful, Dona Maria II. Queen Regnant of Portugal. London, England: R. Greenlaw.
• Reaction of D. Miguel; The Civil Wars, 1826–1834. History of Portugal: pamphlet collection. Cambridge, England: Cambridge University Press. с. 412—421.
• Russell, William (1842). The History of Modern Europe: of the Roman Empire; and a View of the Progress of Society, from the Peace of Paris in 1763, In a Series of Letters from a Nobleman to His Son. Т. 4. London, England: Longman, Brown & Co.
• Serrão, Joaquim Veríssimo (1977). História de Portugal: O terceiro liberalismo (1851–1890). Lisbon, Portugal: Editorial Verbo.
• Silva, Francisco Ribeiro da (2004). Estudios em homenagem a Luís António de Oliveira Ramos. Porto, Portugal: Universidade do Porto.
• Wilcken, Patrick (Spring 2005). A Colony of a Colony: The Portuguese Royal Court in Brazil. Common Knowledge. 11 (2).
• Wilcken, Patrick (2005). O Império à Deriva [Empire Adrift: The Portuguese Court in Rio de Janeiro]. Oporto, Portugal: Civilização Editora. ISBN 972-26-2252-8.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мігел I