Мервська оаза
Мервська оаза — одна з оаз Центральної Азії, розташована в дельті річки Мургаб в Каракумах, Туркменістан.
| Мервська оаза | ||||
|
37°36′00″ пн. ш. 61°50′00″ сх. д. / 37.6° пн. ш. 61.833333333333° сх. д. | ||||
| Країна |
 Туркменістан | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | оаза | |||
  Мервська оаза Мервська оаза (Туркменістан) | ||||
 | ||||
Мервська оаза має довгу історію. Вона була заселена вже в епоху Маргіанської цивілізації (кінець III-го — початок II-го тис. до Р. Х.). На її території знаходився Мерв — найдавніше відоме місто Середньої Азії. В 1990-х роках у Мервській оазі було відкрито величезний некрополь Гонур-Депе, що датується II—I тисячоліттям до Р. Х. На думку В. І. Саріаніді[ru] Гонур заснували індо-іранці (арії)[1].
Клімат
ред.Клімат в оазі субтропічний внутришньоконтинентальний — тривале спекотне літо і коротка холодна зима, різкі коливання добових температур повітря, мала кількість атмосферних опадів. Середні температури січня -2-4 ° C, липня 28-32 ° C; кількість опадів 100—300 мм на рік[2].
Гідрологія
ред.Основними водними джерелами оази є річка Мургаб, Каракумський канал і артерії, що відгалужуються від них. На Мургабі для зрошення побудовані Ташкепринське, Казиклибентське, Колхозбентське, Іолотанське, Гіндукушське та Сариязинське водосховища. Річка має так звану сліпу дельту, її дельтове віяло губиться у пісках пустелі Каракуми.
В оазі розташовані великі промислові центри — міста Мари, Байрам-Алі, Йолетен. Поруч з містом Мари до Мургабу впадає Каракумський канал. Розвинене поливне землеробство, плодівництво і виноградарство. Є великим районом бавовнярства. В оазі вирощують також пшеницю, ячмінь, кукурудзу, овочеві, баштанні і кормові культури. У тваринництві переважає каракулівництво. Розвинене конярство.
- Курорт — Байрам-Алі.
Примітки
ред.- ↑ Лубоцкий А. Кто были жители Гонура и на каком языке они говорили? [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Проблемы среднеазиатской археологии в свете открытий В. И. Сарианиди // На пути открытия цивилизации. Сборник статей к 80-летию В. И. Сарианиди. Труды Маргианской археологической экспедиции. СПб.: Алетейя, 2010.
- ↑ Марыйская область // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.