Мунія золотохвоста
| Мунія золотохвоста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura vana (Hartert, 1930) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Munia vana | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія золотохвоста[2] (Lonchura vana) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 10 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Обличчя біле, решта голови білувато-сіра, верхня частина тіла темно-коричнева. Горло і верхня частина грудей чорнувато-коричнева, відділені білуватою смугою від охристо-коричневої решти нижньої частини тіла. Надхвістя і хвіст блідо-жовтуваті. Очі темно-карі, дзьоб сірий, лапи сіруваті.
Поширення і екологія ред.
Золотохвості мунії мешкають в горах Арфак і Тамрау на півночі півострова Чендравасіх, поблизу озера Анггі-Гігі. Вони живуть на вологих високогірних луках та на болотах. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті від 1900 до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція золотохвостих муній становить від 2500 до 10000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura vana: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |