Мунія бліда
| Мунія бліда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura pallida (Wallace, 1863) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Munia pallida | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія бліда[2] (Lonchura pallida) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Індонезії і на Східному Тиморі.
Опис ред.
Довжина птаха становить 12 см. Голова і горло білі, груди блідо-сіро-коричневі, спина і крила коричневі. Нижні і верхні покривні пера хвоста і стернові пера яскраво-рудувато-коричневі, нижня частина тіла блідо-охристо-оранжева. Самиці і молоді птахи є дещо менш яскравими, ніж самці.
Поширення і екологія ред.
Бліді мунії мешкають на Сулавесі та на Малих Зондських островах, зокрема на Тиморі. Вони живуть в чагарникових заростях, на луках, на узліссях тропічних лісів, на трав'янистих галявинах, поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами, пагонами і дрібними летючими комахами. Розмножуються протягом всього року, пік гніздування припадає на квітень-травень. Гніздо кулеподібне, діаметром 15 см, робиться зі стебел та інших рослинних волокон. В кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 14 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 2 тижні.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura pallida: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 вересня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |