Московські статті — міждержавний договір, укладений 20 вересня 1689 у Москві між гетьманом України Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром, з другого. Договір складався з 14 пунктів (статей). В основу Московських статей було покладено попередні українсько-московитські договори, затверджені при обранні гетьмана Івана Мазепи. Московські статті, в основному, повторювали з деякими змінами текст Коломацьких статей 1687 року та містили кілька нових пунктів.

Московські статті 1689 року
Підписано 20 вересня 1689 року
Місце Москва, Московське князівство

Передумови ред.

Мазепа оптимально використав ситуацію, що склалася, а також крах В. Голіцина, прихильника зменшення автономії Гетьманщини та перетворення гетьмана на маріонетку. Проте, гетьман отримав у Москві згоду на свої статті не відразу, а лише після довгих дебатів з Є. Українцевим та іншими московитами, які після перевороту репрезентували Наришкіних.

Уряд Наришкіних різко змінив жорсткий курс на звуження автономії, втілюваний В. Голіциним, й надав Мазепі карт-бланш на вирішення багатьох гострих проблем з єдиною умовою, щоб це не призвело до «народу какой тягости и излишних убытков не было».

Положення ред.

  • Московські статті поновили оренди, введені І. Самойловичем та скасовані 22-ю Коломацькою статтею. Оренди забезпечували економічну незалежність гетьманського скарбу, а відповідно — справжню автономію Гетьманщини. Незважаючи на початкову відмову московитів включити цей пункт у статті, Мазепа добився дозволу провести на Різдво раду для обговорення питання щодо оренди. Отже, вирішення цієї справи переходило в руки гетьмана.
  • Стаття 3 визначала місця базування охотницьких полків. При цьому утримувати таке військо мусили як світські, так і духовні особи. Стаття 11 передбачала збільшення чисельності охотницького війська.
  • Пункт про проведення огляду й перепису всіх козаків підсилював положення 3-ї Коломацької статті, у якій ішлося про 30-тисячний козацький реєстр. Проблема перепису козаків була надзвичайно актуальною ще з часів Богдана Хмельницького, коли поява великої кількості “покозачених” призвела до соціальної нестабільності та сприяла початкові Руїни.
  • Московські статті також дозволяли Мазепі навести лад у винокурінні.
  • 10-та стаття забороняла робити в Україні будь-які надання поза волею гетьмана. Так, влада гетьмана стала верховною не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами.
  • Вдаючись до непопулярних заходів зі зміцнення державної влади, Мазепа захищав права козаків від посягань духівництва (ст. 7), а права всього населення Гетьманщини — від свавілля московських гінців та посланців (ст. 6).
  • Низка статей передбачала збільшення присутності московських військ для захисту України від татарських набігів, що в ті часи було дуже актуальним.

Таким чином, у 1689 р. Мазепа, домігшись ухвалення Московських статей, виразно задекларував про початок реалізації своєї нової внутрішньої політики.

Джерела ред.

  1. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — Нью-Йорк; К.; Львів; Париж; Торонто, 2001.
  2. Про роль Мазепи в Наришкінському перевороті див.: Яковлева Т. Г. Переворот На-рышкиных и Мазепа // Сборник к юбилею Р. Г. Скрынникова. — СПб., 2006.
  3. Яковлева Т. Г. Богдан Хмельницький і рядове козацтво // Український історичний журнал. — 1995. — № 4. — С. 56—57; її ж. Украина в XVII веке: руина, революция // Україна в Центрально-Східній Європі. — К., 2005. — Вип. 5. — С. 667—674.
  4. Яковлева Т. Г. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. — К., 1998.