Москвін Станіслав Костянтинович
Станісла́в Костянти́нович Москві́н (27 серпня 1961, Торез, нині Чистякове Донецької області) — український актор театру, кіно та дубляжу. Член НСТДУ (1986), народний артист України (2015)[1].
Станіслав Москвін | |
---|---|
Народився | 27 серпня 1961 (63 роки) Торез, Донецька область |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | актор театру, кіно та дубляжу |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки |
Нагороди | |
IMDb | ID 6552479 |
Життєпис
ред.Народився 27 серпня 1961 року у місті Чистякове Донецької області.
У 1983 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
У 1983—1998 роках та з 2000 року до 2022 — актор Національного театру російської драми імені Лесі Українки.
У 1998—2000 роках був актором Одеського російського драматичного театру.
Займався дубляжем і озвученням фільмів та серіалів російською мовою.
З 2022 року, з початком російського вторгнення в Україну, залишив театр імені Лесі Українки та переїхав до Праги, де влаштувався до театру на Виноградах за особистим запрошенням актора та директора театру Томаша Тепфера. У театрі, окрім ролей, викладає акторську майстерність українським студентам-біженцям[2][3].
Ролі в театрі
ред.- Агіс, друг дому Ферекіса («Потрібен брехун!» Дімітріса Псафаса)
- Валентин («Валентинів день» І. Вирипаєва)
- Василь Семенович Кузовкін («Нахлібник» І. Тургенєва)
- Глумов («Шалені гроші» О. Островського)
- Грябов («Дрібниці життя» за А. Чеховим)
- Гусятников («У цьому милому старому домі» О. Арбузова)
- Дінкель (або Дінкельбах) («Фальшива нота» Дідьє Карона)
- Джейкоб Фрідленд («Оголена зі скрипкою» Ноела Пірса Коуарда)
- Дядько Васа («Пані міністерша» Браніслава Нушича)
- Лікар («Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків»)
- Міллер («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
- Карналь в молодості («Межа спокою» П. Загребельного)
- Кирило Леньков («Переможниця» О. Арбузова)
- Робер, друг («Сімейна вечеря» Марка Камолетті)
- Роні («№ 13 (Шалена ніч, або Одруження Пігдена)» Рея Куні)
Ролі в кіно
ред.- 1995 — Серж Ломазіді («Острів любові» реж. О. Бійми)
- 2008 — Максим («Тато напрокат» реж. А. Литвиненка)
- 2012 — Пальшин («Джамайка» реж. І. Забари, О. Масленникова)
- 2012 — В епізоді («Остання роль Рити» реж. А. Григор'єва)
- 2013 — Ілля Мойсейович («Політ життя» реж. М. Михайлова)
- 2013 — Лівашов («Подвійне життя» реж. Д. Лактіонова)
- 2014 — Семенов («Дім з ліліями» реж. В. Краснопольського, В. Ускова)
- 2016 — Володимир Федорович («Вирок ідеальної пари» реж. Р. Бортка)
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Киевский актер Станислав Москвин: «Предположить, что начнется война, было слишком дико»
- ↑ Kyjevský herec Moskvin se stal členem Divadla na Vinohradech
Джерела
ред.- Москвін Станіслав Костянтинович / Б. О. Куріцин [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Москвін Станіслав Костянтинович // Театр російської драми ім. Лесі Українки [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] rusdram.com.ua
- Москвін Станіслав Костянтинович // Музей театру ім. Лесі Українки [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Рєзникович М. Він грає — йому віриш… // Київські відомості, 8 листопада 2008.