Відкрити головне меню

Морі-Ферт (англ. Moray Firth [ˈmʌrifɜrθ], також Murray Firth[1], шотл. ґел. An Cuan Moireach, Linne Mhoireibh) — затока Північного моря, трикутної форми, біля північно-східних берегів Великої Британії. Найбільша затока Шотландії. Ширина при вході 100 км. Довжина узбережжя 800 км. Глибина 25-60 м. Припливи півдобові, величиною до 5,5 м. На узбережжі затоки знаходяться три області Шотландії — Гайленд, Морей і Абердиншир.

Морі-Ферт
Scottish Highlands.jpg
57°45′ пн. ш. 3°30′ зх. д. / 57.750° пн. ш. 3.500° зх. д. / 57.750; -3.500Координати: 57°45′ пн. ш. 3°30′ зх. д. / 57.750° пн. ш. 3.500° зх. д. / 57.750; -3.500
Частина від Північне море
Прибережні країни Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Регіон Шотландія
Вливаються
  • River Nessd
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 2642239
    У проекті OpenStreetMap 58446 ·R (Шотландія)
    Морі-Ферт. Карта розташування: Шотландія
    Морі-Ферт
    Морі-Ферт
    Морі-Ферт (Шотландія)
    Морі-Ферт у Вікісховищі?

    ГеографіяРедагувати

    Форма рельєфу затоки формувалася мільйони років рухами земної кори, заледенінням, відкладенням осаду і ерозією, берегова лінія затоки дотепер змінюється під впливом ерозії і вивітрювання. Затока з'єднана Каледонським каналом із затокою Лох-Лінне по розлому Глен-Мор. Від основної частини відгалужуються затоки Дорнох-Ферт, Кромарті, Б'юлі-Ферт тощо. У затоку впадають річки Спей, Несс, Фіндхорн, Лоссі, Б'юлі тощо.

    ГеологіяРедагувати

    Морі-Ферт має тектонічне походження, пов'язане з розломом Грейт-Глен. За часів останнього заледеніння Морі-Ферт було покрито льодовиком.

    Підмурівок складається з пісковиків, сланців і граніту. Багаті відкладення фосилій у корінних породах девонського і тріасового періодів[2].

    Ландшафт узбережжя затоки різноманітний у результаті наносів, прибережних і земних геоморфологічних процесів. Найпоширеніші кліфи з пісковику, а також пляжі з піску і гальки. Велика частина берега рівнинна або трохи горбиста. Для естуаріїв де впадають річки характерні припливні ватти і солончаки. Ліси на узбережжі представлені хвойними насадженнями[3].

    ПриродаРедагувати

    Затока є природоохоронною зоною під захистом Рамсарської конвенції, британських і європейських законів, і одним з найважливіших місць у Великій Британії для спостереження за китоподібними, нараховуючи 2 центри дикої природи[4], 2 зони біорізноманіття[5][6] і близько 100 зон природної спадщини.

    Флора включає бурі водорості, камка. У затоці мешкають губки, голкошкірі, восьминоги, актинії, молюски, ракоподібні. З риб — оселедець, шпроти, камбала, пікша, тріска, мерланг. У естуаріях річок зустрічаються лосось і морська форель. Затока є важливою північною точкою зимівлі для водоплавних птахів з арктичної Канади, Європи та Сибіру. Тут налічується 10000 качиних і від 20 до 36 000 прибережних птахів — сивкоподібні, поганок, гагар, бакланів. З морських ссавців головними є афаліни, морські свині, видри, тев'яки і звичайні тюлені. У літній та осінній періоди тут годуються дельфін білобокий і смугач малий.

    КліматРедагувати

    Клімат затоки відносно м'який. Затока знаходиться в дощовій тіні переважаючих західних вітрів, у підсумку тут менше дощу і більше сонця, ніж на решті території Шотландії. Середня температура 5-12 ° C, кількість опадів — 660 мм[7][8].

    ІсторіяРедагувати

    Узбережжя затоки зберегло багату спадщину історичного впливу людей на берег, включаючи піктські камені[9]. У серпні 1848 тут відбулася одна з найбільших катастроф в історії плавання у східних берегів Шотландії, в ході шторму затонуло 124 човни і загинуло 100 осіб. У 1996 році було засновано некомерційну організацію, що об'єднує багато людей і організацій, для обміну інформацією та збереження ресурсів цієї місцевості.

    ЕкономікаРедагувати

    Затока є важливим економічним районом, що динамічно розвивається з великим промисловим і комерційним потенціалом. На узбережжі затоки проживає більшість населення Хайленду — 250000 чоловік в 100 містах і селах. Головні міста — Інвернесс, Лоссімут, Бакі, Елгін, Нерн. Найважливішими галузями економіки є туризм[10], нафтова промисловість (нафтове родовище Беатріс) і рибна ловля (морські гребінці, норвезький омар, пікша, мерланг, скумбрія, краби)[11], а також сільське господарство (вирощування ячменю і картоплі, розведення овець і великої рогатої худоби).

    В останні роки морське рибальство тут занепало через надмірний вилов, зменшилась ефективність екосистеми. Крім переробки і транспортування нафти, в регіоні виробляються віскі і вовняні вироби, переробляється риба, є невеликі корабельні. Водні види спорту включають дайвінг, серфінг, віндсерфінг, водно-моторний спорт, воднолижний спорт, вітрильний спорт.

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. Atlas plate from maproom.org. Архів оригіналу за 2013-03-14. Процитовано 2013-02-19. 
    2. Музей Элгина[недоступне посилання з червень 2019]
    3. Эволюция и формы ландшафта. Архів оригіналу за 17 листопад 2015. Процитовано 27 жовтень 2015. 
    4. Центри дикої природи
    5. біорізноманіття Хайленду. Архів оригіналу за 17 червень 2012. Процитовано 27 жовтень 2015. 
    6. біорізноманіття північно-східної Шотландії
    7. Клімат затоки. Архів оригіналу за 1 листопад 2015. Процитовано 27 жовтень 2015. 
    8. Клімат Великої Британії
    9. Піктське каміння. Архів оригіналу за 22 лютий 2012. Процитовано 27 жовтень 2015. 
    10. Туризм у затоці. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 27 жовтень 2015. 
    11. Рибальство у затоці[недоступне посилання з червень 2019]

    Ресурси ІнтернетуРедагувати